Колись вітряні млини були символом нашого краю. Тепер на Волині їх лише кілька. Один доживав віку в селі Карасин Маневицького району. Давно не ловили вітру його обшарпані дерев’яні крила. Вже дехто радив розібрати «дідугана». Та з цим не погодився сільський голова Віктор Савчук. Вітряк забрали зі старого місця біля болота і перенесли в центр села. Поміняли підвалини, каркас. Робочі деталі, а їм вже майже 90 літ, залишили — зроблені з дубових колод баба і король (поперечина і стояк) були ще досить міцними. Однак оновлення дається нелегко: фахівців, які зберегли б навики роботи на прадідівській техніці, у районі немає.
— Знайшли в селі Четвертня чоловіка, який самотужки зробив вітряка. Обіцяв допомогти, але захворів, — каже Віктор Савчук. —Та попри все, ми не хочемо, щоб вітряк став бутафорією — він має працювати, як раніше.
Стоїть вітряк узбіч шосе Луцьк — державний кордон з Білоруссю. Вже зараз тут зупиняються подорожні. А мине ще трохи часу і буде він цікавим туристичним об’єктом області.
Волинська область.
