Найголовнішим святом наших пращурів взимку, як стверджують деякі історики, було свято Корочуна. Достеменне походження цього слова невідоме. Язичницькі легенди визначають Корочуна темним слов’янським божеством, яке нібито з’їдало сонце. Давньослов’янські літописи свідчать, що свято Корочун — це старовинна назва Коляди — всесильної богині неба, яка народжувала нове сонце. Язичники, намагаючись захистити новонародженого, виконували різні магічні дії, які згодом стали основою народного свята Коляди. Саме тому і сьогодні колядники ходять із зіркою, яка символізує небесне світило.
З прийняттям християнства свято Корочуна-Коляди замінили на народження Ісуса Христа, в яке українці вклали чи не найбагатші зміст та ідею. Використовуючи поетичні образи природи, пісенні традиції, на Святе Різдво українці висловлюють свою шану прабатькам та бажають доброго врожаю, здоров’я, добробуту, любові і злагоди всім.
