Любі друзі!
Ми на порозі. Останніх годин старого і перших — Нового року. Що з нами було? І що буде? Одвічні запитання миті. Гумор рятує за всієї серйозності моменту. Тож підсумки — в газетній обгортці, а прийдешнє — читаймо і мріймо разом! Утім, знаємо, що переможе любов: ваша — до «Голосу України», наша — до вас, 150 з добрим гаком тисяч людей, котрі, передплативши газету, сподіваються на нашу вірність. І ми за будь-якої погоди залишаємося такими й надалі.
Знаємо: наступний рік буде кращий, хоча б тому, що він не високосний, а його східним символом є півень — істота конкретна, розважлива, працьовита, яскрава. Лідер. Може, це і є те, чого нам не вистачало?
Знаємо, що всім нам доведеться гарно і наполегливо працювати, щоб родина жила заможніше, щоб бізнес йшов краше, а мрії ставали дійсністю.
Знаємо, що тільки здоров’я й наснага здатні зробити людину щасливою по-справжньому. Тож будьмо!
«Голосоукраїнці».
НОВОРІЧНЕ ВІТАННЯ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Дорогі співвітчизники!
Прийміть щирі вітання з Новим роком і Різдвом Христовим — вершинними, яскравими віхами в сузір’ї дорогих нам подій і дат.
Ці свята, підносячи нас над плином повсякдення і забарвлюючи в неповторні кольори наше життя, вдячно сприймаються і розумом, і серцем. Вони одвіку осяяні чарівним світлом перших дитячих вражень, не затьмарених наступним нелегким досвідом, ми пропускаємо їх через свої долі, надії та сподівання. І, може, саме у миттєвості народження нового року людина ще раз з граничною ясністю та повнотою осягає свою сутність і призначення на цій землі, відчуває тепло своєї родини та оселі, міць своєї сув’язі з народом.
Сталося так, що нині в переддень Нового року випало завершення президентських перегонів, які вдосталь принесли всім нам і хвилювань, і тривог.
Але навряд чи можна заперечити, що за останні місяці Україна зробила такий прорив, який поставив її в центр світових цивілізаційних процесів і людських симпатій. Можливо, лише зараз, на порозі 2005 року, ми по-справжньому розстаємося з двадцятим століттям і вступаємо в період, коли житимемо за вимогами віку двадцять першого.
За своїм змістом новітня українська революція була революцією моральною. Люди вийшли на вулиці і майдани не заради хліба та видовищ, а за правдою і свободою. Загальне піднесення, народжувана на його хвилі нова влада — це потужний імпульс до того, щоб повсякчас творити добро, щастя і краще майбутнє, яких бажаємо сьогодні один одному.
Закликаю усіх нас, дорогі співгромадяни, сповна і з максимально можливими результатами використати цей шанс, спрямувати свою енергію, свідомість та творчий ресурс на досягнення єдиної святої мети — побудувати Україну демократичну, процвітаючу, широко знану і заслужено шановану міжнародною спільнотою.
Наші славні попередники виплекали цю Україну у своїх мріях — ми утвердимо її такою в Європі та світі.
Кожен з нас прожив рік, що минає, по-різному — радість і журба червоними і чорними нитками пронизували полотно пошуків правильних відповідей і вистражданих рішень. Не обійшлося, звичайно, без помилок і розчарувань. Але ми з честю витримали випробування, подолали острах бути самими собою, жити вільно, сповідувати верховенство права, повагу до людської гідності.
Проходячи через духовне очищення та оновлення, ми стали свідками й учасниками народження громадянського суспільства, утвердження свого національного єства. Спроби роз’єднання за регіональною ознакою змусили нас ще глибше усвідомити, що Україна у світі одна і вона для нас — єдина. Нам однаково дорогі Донбас і Прикарпаття, Причорномор’я і Волинь, Крим і Придніпров’я, Слобожанщина і Поділля, кожний куточок нашої землі.
У новому році, символом якого стане голосистий півень, було б якось не по-українськи проспати своє щастя. Тож прокидаймося з першими променями сонця і не знаймо втоми — рідна земля віддячить сторицею.
Нехай світять усім нам незгасними дороговказами Божі заповіді та почуття синівського обов’язку перед Вітчизною, яка дала нам життя і горде ймення — українці!
Нехай тепло родинного вогнища зігріває наші душі й серця, нехай у кожну домівку прийдуть святковий настрій, достаток, мир і згода, віра у завтрашній день, у свою щасливу зірку.
З любов’ю і повагою до вас,Володимир ЛИТВИН.
