Радикально поміняти частку витрат бюджету не вдасться

 

— Якби тісного і систематичного співробітництва не було, то бюджет ми не прийняли б.

— Насамперед структура бюджетних витрат. У нас нині 58% соціальних витрат. А може бути ситуація, коли частка соціальних витрат зменшиться. Скажімо, буде 48, а не 58. Хтось може таку ситуацію уявити? Я думаю, ніхто не зможе. ВР, я впевнений, не проголосує за таке рішення частки соціальних витрат. Чи можемо ми збільшити частку соціальних витрат? Зробити 68%? Теж малоймовірно. Бо дуже серйозні мають бути відповідності між часткою соціальних витрат і, наприклад, витратами на підтримку в бюджетній сфері. Тобто ми повинні мати витрати на опалення, освітлення тощо. Нарешті, ми повинні утримувати армію, правоохоронні органи... Отож в цьому плані радикально поміняти частку витрат бюджету я не думаю, що вдасться. Можливо, трохи збільшити, але не радикально. Може бути, якісь витрати зменшити. Над цим працюватимемо. Але радикальних змін, з огляду на відправні 58% витрат соціального характеру, не буде.

Тепер про доходи бюджету. Багато говорилося, що в нас не досить приділяється уваги рентним платежам, наприклад. Але я рік тому дав доручення Мінекономіки, Мінфіну, попросив Національну академію наук серйозно проробити питання можливості збільшення рентних платежів різного характеру. І ми частину цього вже заклали в бюджеті. Але є деякі моменти, що ми ще недовивчили і недопрацювали. У мене лежать на столі пропозиції Академії наук за підписом Гейца Валерія Михайловича. Ми вивчаємо їх і цілком можливо, що разом з бюджетним комітетом ВР ці пропозиції реалізуємо. Але, може, там 16 млн. гривень, чи 47, чи, може, 120 млн. Ну що це порівняно із 120 млрд. гривень? Адже це не радикально.

Ще одна позиція. У нас є підприємства-монополісти «Нафтогаз», «Укрзалізниця», «Енергоатом». Ось ці структури-монополісти на 100% державні, і вони досить вільно розпоряджаються фінансовими ресурсами. Ми побудували два енергоблоки за рахунок «Енергоатома». Ми вирішили питання енергозабезпечення України років на п’ять. Економіка зростає, потреба споживання електроенергії також збільшилася.

«Укрзалізниця». Адже які величезні капіталовкладення потрібні на реконструкцію залізничних мереж, будівництво мостових переходів... Не хотів би зараз говорити про реконструкцію газотранспортної системи, куди також потрібні величезні капіталовкладення. Не хотів би казати, що всі капіталовкладення, які роблять ці монополісти, вони роблять оптимально. Уряд має право розібратися в оптимальному витрачанні коштів, в оптимальності тарифів, в оптимальності цін, які встановлюють ці монополісти. Такий аналіз необхідно провести. Може, це дасть якісь додаткові доходи для держбюджету. Однак це буде виражатися аж ніяк не в десятках мільярдів. Тому немає жодних підстав, маючи на увазі обсяг виконуваних робіт цими монополістами, загальні доходи цих підприємств, сподіватися на те, що там вилучимо якісь наддоходи бюджету.

Водночас робота, пов’язана з пошуком додаткових резервів і оптимізації державних витрат, безумовно, важлива, і цим уряд нині займається. Тому радикальних змін, щоб збільшити доходну частину на 20—30%, я не бачу. Але ще раз підкреслюю, що така робота проводитиметься, і ми сподіваємося на її позитивний результат.

У нас передбачено спрямування доходів від приватизації і від зовнішніх запозичень на покриття бюджету. 2004 року ми позичали по 5,35. Чи вдасться наступного року повторити це? Гадаю, ні. І не тому, що Україна має гірший вигляд, а просто тому, що подорожчали запозичення на ринку цінних паперів, серйозно піднялася ставка за американськими цінними паперами. Якщо ми позичали, було, 0,25—0,5, то тепер — 2,25 і, найпевніше, буде 2,5. Я навіть не хочу прогнозувати, який це буде відсоток. Фінансове положення в Україні стабільне, і тому ми розраховуємо, що позичальники повинні оцінити цей чинник.

— Звичайно. Це запозичення, зроблені до 2002 року. Ми їх виплачуємо до 2009—2010 року. З року в рік вони зменшуються. Нині у нас це становить 20% прямого гарантованого боргу держави з ВВП, а було 33% ще два роки тому.

— Ви мені можете знайти хоча б одного божевільного, який заплатив податки вперед. По-перше, за законодавством будь-яка юридична особа сплачує податки відповідно до декларації. Декларація подається за минулий період. За законодавством плати наперед не буває, і не буває в природі взагалі. У нас, навпаки, хочуть податки заплатити пізніше, але щоб раніш — це просто не відповідає дійсності. Я не один раз пояснював це у ВР, але ці чутки поширюються.

У нас є ресурс, недоїмка. Це саме борги державі, це те, що нам винні. У нас є другий ресурс, так звані кредити під гарантії уряду і т. д. Тобто насправді податкова база досить широка і велика, і тому говорити про те, що хтось там куди заліз, цього немає. Навпаки, ми зараз концентруємо ресурс на єдиному казначейському рахунку. Для чого? Січень — звичайно місяць дуже маленьких надходжень до бюджету. Це об’єктивно. У нас половину січня люди з різних причин не працюють. А ось пенсії і заробітна плата не залежать, який місяць на календарі — січень, лютий.

Поки що близько двох мільярдів гривень з різних причин ми недоотримали в бюджет. Ми надолужуємо ці платежі. У нас ідуть гарні надходження. Нині завдання сконцентрувати цей ресурс для того, щоб січень минув порівняно спокійно. Якщо середньомісячну суму витрат узяти 2004 року, то вона складе 4,6 млрд., а середня сума витрат по 2005 року буде 6,2 млрд. На 1,6 млрд. у нас витрати будуть вище. Якщо ж порівняти з доходами, то доходи січня приблизно вдвічі нижчі, ніж доходи листопада і грудня. Тому наше завдання забезпечити роботу бюджету і пенсійної системи в січні та вирівняти лютий, а березень відновиться.

Тепер про інфляцію. З погляду збільшення соцвиплат, то не буде їх значного зростання, що могло привести до різкого збільшення купівельної спроможності населення. На мій погляд, ситуація стабілізувалася.

— Поки що уряд не планує цього. Хоча це і компетенція місцевих органів влади, ми закладаємо значні субсидії місцевим бюджетам, що розраховуються виходячи з вартості газу, електроенергії тощо. Тому в нас є визначені механізми впливу на місцеві бюджети. Але перегляд цих нормативів ми поки що не плануємо.

— Минулого року ми мали рекордну цифру економічного зростання — більш як 12%. Наш ВВП виріс більш ніж на 12%. Якби ми так росли, то протягом 7—8 років подвоїли ВВП. А що означає подвоїти ВВП? Це виходить, щонайменше, потроїти доходи населення, тому я оцінюю рік як безумовно рекордний з економічної точки зору.

Друге. Ми закінчили рік успішно з погляду соціальних програм. Нам вдалося зробити так, що наші пенсіонери мають пенсію відповідно до прожиткового мінімуму. Це велике соціальне досягнення. Цьогоріч наші люди переступили через поріг бідності, наші громадяни одержують зараз  доходи більші, ніж торік, а головне, таку, що дає змогу забезпечити людей харчовими продуктами. Це велике досягнення. І це створює серйозну базу для соціального розвитку наступного року. Ми збільшили реальні доходи свого населення приблизно на 20%. Це досить високий показник за рік. Збільшено середню заробітну плату, вона наблизилася до 700 грн. на місяць. Але ж ще зовсім недавно вона не сягала і 400 грн. Київ уже перейшов за 1 тисячу, Донецька область наближається до 1000 грн., це вже той рівень зарплат, що дає змогу населенню нагромаджувати, збільшувати частку у своїй структурі витрат не тільки харчових продуктів, а й те, що виробляє наша промисловість. Як наслідок, підвищується купівельність товару і починає розвиватися наш внутрішній ринок.

Подивіться, як виросли за останній рік депозити населення. Позитивний чинник. Зміцнюється банківська система, зросли валютні резерви Національного банку, вони досягли рекордної суми 12,5 млрд. доларів. Хоча ми зазнали деяких втрат, але все одно цього достатньо. У нас дуже гарні перспективи на те, що валютні резерви Нацбанку будуть утримуватися на досить високому рівні. Нам вдалося втримати стабільність нашої грошової одиниці, це дуже серйозний показник. Ось уже два роки в нас стабільна грошова одиниця. Але що ми мали за два останніх роки? Неврожай зернових, зростання більш ніж у 2,5 разу вартості ціни на нафту. Ми пережили збільшення цін на метал. За останні два роки ціни зросли в 2,5 разу. Звичайно, з одного боку, це позитивно, оскільки це основна наша експортна компонента, за рахунок якої ми збільшуємо сальдо платіжного балансу. А з другого боку — це спричинило зростання внутрішніх цін на метали.

За ці два роки на 30% девальвував долар, а гривня, прив’язана до внутрішнього ринку, стояла на місці.

Мене скрізь критикують, навіщо ми заклали зростання 6,5% на наступний рік, а хіба це погано? Це чудовий показник, бо база в нас дуже висока в 2004 році. Краще запланувати такі витрати, що відповідають упевненим доходам, ніж запланувати витрати відповідно до нереальних доходів, що ми мали принаймні 10 років.

Завжди в парламенті приймали нереальні бюджети, а потім вручну управляли фінансовими ресурсами. Нам вдалося за ці два роки цілком перейти на автоматичний режим, робити фінансування через казначейство всіх бюджетних витрат. Ми змушені були тільки наприкінці листопада — початку грудня частково перейти на ручне управління. Але навіть у цих умовах усі соціальні витрати здійснювалися в автоматичному режимі. Те, що ми перейшли на автоматичне фінансування бюджетних витрат відповідно до бюджетного розпису, — великий плюс для економіки. Кожен одержав можливість планувати на рік уперед усі свої витрати. Тому минулий рік, на мій погляд, був в економічному плані надзвичайно вдалим, незважаючи на той негатив, що мав місце наприкінці року.

— Я чекаю продовження економічного розвитку такими ж темпами, які ми розвивали в останні роки. Я впевнений, що 6,5—7% ВВП у нас буде, і це дозволить збільшити реальні доходи населення на 15—20 відсотків. Відбудеться зміцнення наших позицій на світових ринках. Це однозначно. Однозначно, що жодних поки що хмар на обрії не видно. Тому сподіватимемося, що мій прогноз підтвердиться.