У понеділок близько 18.00 на дачі в Бортничах під Києвом з вогнепальними пораненнями було знайдено тіло Георгія Кірпи, Міністра транспорту і зв’язку України, генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці). За повідомленнями «5 каналу» та деяких інформагентств, на його тілі є кілька смертельних поранень, а біля нього знайшли пістолет ПМ, що належав покійному. Останньою його бачила дружина, він її провів з дачі о 15.00, через годину розмовляв з нею по телефону. Кажуть, що перед смертю він також зустрічався і розмовляв з одним із перших посадовців держави.
За фактом смерті Г. Кірпи створено оперативно-слідчу групу. На місці події побували Генпрокурор Святослав Піскун, інші високопосадові правоохоронці. Перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Манін заявив: у міліції поки що немає жодної версії щодо смерті Георгія Кірпи. Проте джерело зі столичного главку міліції повідомило, що офіційною версією для стражів порядку є його самогубство.
Щодо останнього, то чимало інформагентств, впливових людей, які знали небіжчика, піддають це сумніву, оскільки в нього справді було чимало недругів на найвищих щаблях влади. Не «в’яжеться» із самогубством начебто й те, заявляє «5 канал», що після смерті Г. Кірпи бачили, як з його дачі виходив священик, а церква, як відомо, засуджує самогубство.
Версій щодо ліквідації одного зі «стовпів чинної влади» або ж штовхання його до самогубства вистачає. Так, колишній перший заступник міністра транспорту Іван Салій переконаний, що в Георгія Миколайовича могли бути фінансові проблеми (чи зобов’язання), зокрема було використано понад мільярд гривень із коштів, призначених для автомобільно-залізничного мосту через Дніпро, який ледь почали зводити.
Кажуть, великі проблеми у Г. Кірпи з’явилися після другого туру виборів Президента України. Після гострої розмови з В. Януковичем він ліг до лікарні, де йому навіть довелося перенести неприємну операцію. Як стверджують, саме він у першому і другому турах виборів забезпечив поїздку понад 40 поїздів із людьми з відкріпними талонами зі сходу на захід країни, а в третьому — відмовився це робити. Дехто навіть припускав, що Г. Кірпа міг бути причетний до організації «транзитного сервера».
Події останнього місяця в Україні змусили Георгія Миколайовича дещо переглянути у своєму політичному світосприйнятті. Він, приміром, зробив сенсаційну для декого заяву про те, що «вважає справедливою постанову Верховної Ради про невизнання результатів виборів у другому турі». Практично це означало, що міністр одягнув помаранчеву краватку. Після цього, стверджують ЗМІ, донецькі почали втрачати контроль над залізницею. Спершу начальник Південно-Західної залізниці відправив із Києва до Донецька кілька десятків поїздів із прихильниками В. Януковича, а згодом сам Г. Кірпа відмовився виділити 30 залізничних составів для перевезення тих самих прихильників із Донецького краю на захід.
Крім цього, багато хто з дослідників життєпису Г. Кірпи вбачає у його великомасштабних проектах відмивання мільйонних, якщо не мільярдних коштів із держбюджету, інвестицій. Одне слово, версій щодо смерті неординарної особистості, якою справді був Георгій Кірпа у наш бурхливий час, вистачає. Нагадаємо лише, що йшов йому 59-й рік. Родом він із села на Хмельниччині. Трудовий шлях розпочинав черговим на станції Чоп. Був кандидатом наук, академіком Транспортної академії, лауреатом усіляких премій, переможцем рейтингів,  володарем нагород. У 2002 році удостоєний звання Герой України.