Ще не встигли вгамуватися пристрасті навколо антидемпінгового розслідування щодо ДСП ламінованих, як у деревообробній галузі з’явилася нова проблема, що зачіпає інтереси практично всіх деревообробних підприємств, які виробляють плитні матеріали (а це ДСП, ДВП, МДФ, фанера).
Про що йдеться?
Кілька місяців тому широкому колу підприємств, що виробляють плитні матеріали, стало відомо про наміри однієї з австрійських груп звести в Україні завод-велетень з виробництва широкого спектру плитних матеріалів. Відома ця група не так своїми підприємствами, як тим, що її власник уже давно є персоною нон-грата в Німеччині, де його очікує покарання за ухилення від сплати податків. Відомо, що інвестор не скупиться — декларує наміри вкласти в таке виробництво кількасот мільйонів євро.
Прекрасно, скаже читач: ось вони, омріяні інвестиції, що полилися в Україну, ось воно, збільшення доходу держави, зростання внутрішнього валового продукту, заробітних плат та пенсій.
Однак, на наш погляд, є одне маленьке «але», яке свідчить про те, що подібне у плани такого інвестора навряд чи входить. Адже завод-велетень планують збудувати на території пріоритетного розвитку, що діє у Волинській області. Отже, таке підприємство не сплатить до бюджету у найближчі кілька років жодної копійки.
Постає запитання: навіщо тоді воно нам потрібне та що все-таки держава отримає від цього?
Деревообробна галузь в Україні розвивається останнім часом надпотужними темпами й успішно демонструє, що може безперешкодно працювати поза всілякими спеціальними зонами. То які перспективи чекають цілу низку підприємств-конкурентів, якщо буде створено надпотужного виробника, який матиме неабиякі пільги від держави — в оподаткуванні, звільненні від ввізного мита тощо. Звичайно, наявні підприємства не зможуть конкурувати з пільговиком і збанкрутують. А все тому, що будуть поставлені в нерівні умови.
Саме про це говорили керівники провідних підприємств, на яких виробляють плитні матеріали, разом з представниками Міністерства економіки 20 жовтня 2004 року на спільному засіданні, де обговорювали питання нарощування потужностей з виробництва плитних матеріалів на території пріоритетного розвитку у Волинській області.
Однак за всієї очевидності проблеми що робиться сьогодні?
Чи не відчуваючи можливість закриття заповідних зон отримання надприбутків за рахунок держави та сумлінно працюючих підприємств, через політичну нестабільність у державі, саме в цей момент уже згаданий австрійський інвестор подає на розгляд Міністерства промислової політики, Міністерства економіки та Міністерства фінансів свій інвестиційний проект? Згідно з чинною процедурою Міністерство промислової політики має вивчити проект і дати висновок про доцільність або недоцільність створення такого виробництва з використанням пільгових умов.
Серед фахівців ходять розмови, що цей проект, котрий не дасть прибутків державі, лобіюють деякі посадовці згаданих міністерств, які вже довели свою некомпетентність під час розгляду питання захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту в Україну деревностружкових плит із Словаччини та Польщі. Виходить, що вони не зацікавлені у здоровому розвитку вітчизняної плитної галузі, яка не лише домоглася певних успіхів, а й сплачує всі платежі до бюджету та успішно конкурує з іноземними виробниками?
На цьому тлі викликає здивування намагання окремих урядовців якомога швидше «протягнути» і зареєструвати згаданий інвестиційний проект у подібній вільній зоні, хоча й усім зрозуміла згубність функціонування для нашої держави таких зон, звільнених від сплати податків.
Залишається сподіватися, що парламент поставить крапку в існуванні таких зон, спитає з урядовців, які за власними інтересами забувають про інтереси держави, лобіюючи запровадження невигідних для України інвестиційних проектів.