На Вінниччині одні й ті самі райони рік у рік забезпечують основну частину валу колоскових
Віктор СКРИПНИК
Подільські чорноземи такі масні, що їх, як масло, можна намащувати на хліб. Так писав свого часу відомий учений Докучаєв, досліджуючи грунти на території нинішньої Вінниччини. Майже половина районів області, за оцінкою фахівців, мають землі з високою кадастровою оцінкою. Утім, ділянки чорноземів можна побачити в кожному з 27 районів.
У Чернівецькому, наприклад, рілля така, що аж виблискує на сонці. Язик не повернеться нарікати на грунти. Однак район не є серед лідерів з вирощування зернових культур. Не може зрівнятися, скажімо, з близьким сусідом — Крижопільським, де якість грунтів трохи нижча, зате врожаї вищі. Так само як у Бершадському чи Калинівському районах, де нинішнього року зібрано найкращі врожаї зернових.
В останньому з них у сільгосп-підприємстві «Радівське» на круг намолотили по 90,2 центнера пшениці, по 72 — ячменю, по 50 — гороху. У середньому зернові дали по 68,9 центнера з гектара.
Радіти б такому врожаю! А керівник господарства Анатолій Пачевський, до речі, єдиний серед хліборобів області удостоєний звання Героя України, бідкається, що очікував більшого — по 80 центнерів зернових з гектара. «Саме на такий показник розрахована наша програма вирощування зерна, — каже він. — Для цього внесли у грунт усе, що необхідно. Дотримали технології. Та й насіння було доброї якості. Підживили рослини згідно з рекомендаціями фахівців. Захищали їх від хвороб і шкідників...»
«Підвела погода», — припускає А. Пачевський. Такої само думки й заступник начальника обласного управління сільського господарства і продовольства Володимир Франков. За його словами, у найважливіший період росту і розвитку сільгоспкультур — з другої декади травня і до кінця другої декади червня — на всій території області була засуха. А тільки-но розпочали косовицю ранніх зернових, пішли дощі. Та ще й які, із зливами та бурями. У 14 районах області рослинам було завдано значних пошкоджень: збитки оцінили у суму більш як 20 мільйонів гривень.
Незважаючи на це, уточнює В. Франков, там, де ниву не обділили, мають добрий урожай. А виробництво рослинницької продукції в цілому зросло на 23,8 відсотка. Загалом від аграрного сектору очікують у нинішньому році мати прибутки, а рівень рентабельності сягне 12 відсотків замість 3,7 торік.
Однією зі складових такого успіху фахівці вважають застосування оптимального варіанта вдосконалення структури посівних площ. Хоча основна увага приділяється озимому полю, не відмовилися й від ярих зернових, розширивши їх площі, як і зернової кукурудзи. Що характерно: до вирощування цієї культури долучаються й індивідуальні господарі. Їхня частка у загальній площі посіву досягла майже 40 відсотків. Сумлінні газди стали більше сіяти пшениці, жита, ячменю.
Прикро, що не вдалося повною мірою скористатися можливостями Держрезерву, щоб вигідно продати хліб: із передбачених 65 тисяч тонн вінничани поставили тільки 13 тисяч тонн збіжжя. На заваді стали, сказати б, штучні перепони. Річ у тім, що на території області нема жодного оператора Держрезерву. Хлібоприймальних підприємств, які хотіли б працювати з цією структурою за укладеною угодою, достатньо. На одне з них ще під час жнив було підготовлено необхідні документи. Але коли настав час підписання угоди, чиновники Держрезерву відмовилися це робити.
Найближчий оператор — у сусідній Хмельницькій області. Середня відстань до нього — 200 кілометрів. А для південних районів, основних виробників зерна, вона ще більша. При цьому втрати від перевезення становлять 136 гривень за тонну. Тому вінничани звернулися з листами до Києва з проханням дозволити все-таки мати своє підприємство, аби не розкидатися грішми. Сподіваються на розуміння і підтримку. Водночас прагнуть мати обласне комунальне хлібоприймальне підприємство для заготівлі регіональних запасів зерна. З такими запасами можна буде виходити на внутрішній ринок, а в разі потреби «збити» ціну.
«Голодне» поле не родить навіть на чорноземах...
