Останнім часом у зв’язку із загостренням соціально-політичної ситуації навколо виборів Президента України певні особи вирішили скористатися цим у своїх особистих інтересах. Особливу зацікавленість у цьому проявив Павло Лазаренко, котрий з метою уникнення відповідальності за скоєні ним протиправні дії виїхав за межі країни і нині за відмивання брудних коштів притягається до кримінальної відповідальності у Сполучених Штатах Америки. Оскільки Лазаренко у своїй заяві, оприлюдненій по телебаченню і в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня», зробив спробу переконати громадськість у своїй невинності й начебто допущеній Генеральною прокуратурою України фальсифікації у кримінальній справі про скоєні ним тяжкі злочини, в тому числі причетність до вбивства колишнього Голови Національного банку України Вадима Гетьмана та народного депутата України Євгена Щербаня, тому виникла необхідність ще раз внести ясність з цих питань.
Про те, що за безпосередньої організації й участі Лазаренка та його співучасників шляхом зловживання службовим становищем упродовж тривалого часу вкрадено в держави 15 млн. доларів США і 20 млн. гривень, у 1998 році мною, як Генеральним прокурором України, достатньо обґрунтовано впродовж майже чотирьох годин було викладено докази у Верховній Раді України щодо подання про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата Павла Лазаренка.
Знаючи про скоєння тяжких протиправних дій, з метою уникнення за них відповідальності Лазаренко за день до розгляду названого подання у Верховній Раді виїхав за межі України, до Сполучених Штатів Америки, де також був затриманий і в даний час притягається до кримінальної відповідальності за відмивання брудних коштів.
В час перебування Лазаренка у США проти нього у Швейцарії була порушена кримінальна справа за відмивання брудних коштів в особливо великих розмірах. Під час розгляду справи в суді Лазаренко не заперечував проти її розгляду без його участі. Брудні кошти судом конфісковано, з яких частину — приблизно 6 млн. доларів — повернуто Україні. Це рішення ні Лазаренко, ні його адвокати не оскаржували і воно набрало чинності. Встановлено, що П. Лазаренко мав численні таємні рахунки як особисто, так і належних йому фірм у багатьох банках Польщі, Швейцарії, США, Литви, Антигуа, Гернсі, Багамських островів. На цих рахунках слідчими органами виявлено майже 300 млн. доларів США, отриманих П. Лазаренком унаслідок різних оборудок, зокрема кримінальних. Частина коштів П. Лазаренка була схована в тайниках. Під час обшуку було вилучено 100 тис. доларів США, замурованих у трубі будівлі родини Лазаренка.
Крім того, П. Лазаренко обвинувачувався в тому, що в період 1996—1998 років замовив і організував вбивства В. Гетьмана та
Є. Щербаня та організував приготування до вбивства голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України І. Бакая і помічника Президента України О. Волкова. До цього було залучене злочинне угруповання, що діяло в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, на рахунку якого були скоєні навмисні вбивства. Мотиви злочину виходили з корисливих інтересів. Все це підтверджено не лише в досудовому слідстві, а й у суді особами, котрі були засуджені за участь у названих вбивствах, а також банківськими документами про перерахування на адресу виконавців злочину коштів на їх рахунки. За вбивство Щербаня було перераховано 2.329.000 доларів США, Гетьмана — 850.000 доларів США. Частина учасників злочинів їх же угрупованням була знищена з метою позбавлення свідків.
У зв’язку із завданням протиправними діями П. Лазаренка і його спільників значних матеріальних збитків Україні та причетністю до вбивств органами прокуратури України вживались заходи до повернення його Україні, де він повинен відповідати за свої дії за законами України. З метою позитивного вирішення питання щодо екстрадиції П. Лазаренко мною і моїм заступником М. Обиходом відповідно інформувався і Президент України Л. Кучма. До того ж інформація Президента у справі в межах, передбачених законодавством, допускалась з міркувань недопущення в подальшому помилок при призначенні кадрів на високі державні посади, як це було зроблено з призначенням головою уряду України П. Лазаренка. Що стосується отримання згоди Президента на притягнення до відповідальності
П. Лазаренка, то такої згоди законодавством не передбачається і дане питання не ставилося.
Ніяких порушень законодавства під час розслідування справи
П. Лазаренка не було допущено.
Організацію слідства у цій справі і нагляд за дотриманням законодавства було покладено на заступника Генерального прокурора України — начальника слідчого відділу М. Обихода. За участю Генерального прокурора України жодна слідча дія не проводилась, і всі твердження П. Лазаренка про фабрикації у справі і причетність до цього керівництва Генеральної прокуратури не відповідають дійсності. Нескладно зрозуміти мету його таких дій. З одного боку, шляхом перекручення фактів, брехні і дезінформації громадськості він намагається в цій ситуації показати себе політичною жертвою влади і цим полегшити свою відповідальність за скоєння тяжких злочинів. З другого — намагання по епізодах його обвинувачення втягнути в полеміку колишнє керівництво Генеральної прокуратури України з метою отримання доказів обґрунтування його вини для відпрацювання в майбутньому тактики захисту.
Тим паче що звільнення 14 червня 2003 року П. Лазаренка з американської в’язниці під найбільшу в історії американського правосуддя грошову заставу в розмірі 65 млн. доларів США за рахунок його коштів свідчить не лише про значні суми, здобуті незаконним шляхом, а й надає йому можливість удаватися до дезінформації, на підтвердження якої використовуються брудні методи.
Михайло ПОТЕБЕНЬКО,народний депутат.