З досьє «Голосу України»
Григорій Васильович КузьмиЧ — голова партії «Національно-демократичного об’єднання «Україна». Народився в 1957 році в с. Гірки Любешівського району Волинської області. Юрист. У 1986—1994 рр. працював в органах прокуратури Києва. У 1989—1994 рр. — депутат столичної Печерської районної ради. З 1994 року займається адвокатською діяльністю. Дружина — медик, донька — студентка.
— Що спонукало вас, юриста, піти у політику і створити свою партію?
— Я був у політиці. Але тоді не міг реалізувати свої плани, висловити думку, бо відстояти свою позицію було дуже складно. Це було в часи Радянського Союзу. В якийсь момент вирішив назавжди покінчити з політичною діяльністю. Але мені було прикро, що серед законодавців і державотворців мало юристів, фінансистів, економістів, журналістів. Скажімо, нині в Україні більш як 100 тисяч економістів, але маємо слабо розвинену економіку, яка балансує на межі з кризою. Це парадокс. Через непрофесіональний підхід з’явилися закони, які суперечать один одному і створюють лише проблеми.
У 1998 і 2002 роках на власній шкурі відчув, що таке парламентські вибори, що таке закони і що таке, хоч як прикро, їхнє невиконання. Таке саме розчарування я побачив в очах своїх прихильників. І ми майже одночасно подумали: треба створити щось своє і йти вперед. До того ж роки, які минали з дня набуття незалежності під демократичними гаслами, так і не дали державі бажаних соціальних, правових, економічних та духовних результатів, на які очікували громадяни. Суспільство потребувало створення такої політичної сили, яка відповідала б потребам переважної більшості громадян України.
У 1999 році зібралася ініціативна група, а вже 15 квітня 2000-го в нас відбувся установчий з’їзд партії «Національно-демократичне об’єднання «Україна». Мене обрали головою. Головна мета — об’єднання всіх національно-патріотичних сил країни для вироблення державної політики, формування органів державної влади, місцевого самоврядування всіх рівнів через своїх представників.
— Національні ідеї сповідують багато політичних сил. Чим ви принципово відрізняєтеся від них і якими гаслами завойовуватимете електорат?
— Абсолютна більшість партій створюється або навколо одіозного політика, або заради захисту бізнесових інтересів, регіональних, а то й кланових. І використовують лише національну ідею.
Духовно багата людина не стане обкрадати власну державу, власний народ, ховати гроші по світу. Нашому суспільству потрібна «інвентаризація» свідомості. Кожен громадянин має розуміти власну роль і значення у житті країни. Національна ідея має формуватися на духовних засадах — в економіці, культурі та праві. Це наша принципова відмінність від інших партійних сил.
Нині наша правоцентристська партія налічує майже 50 тисяч осіб. І ці люди, підкреслюю, виявили бажання сповідувати чисту національну — не плутати з націоналістичною — ідею. Їх ніхто силоміць не затягував до партії.
Сьогодні терпець у нації урвався. Бо криміналітет знехтував думкою суспільства. Коли 24 листопада оголосили результати президентських виборів, політрада «України» підтримала народний вибір. Я гордий з того, що мої колеги в багатьох районах та містах України були ініціаторами позачергової сесії і проведення мітингів усупереч адміністративному тиску. Ми поки що робимо незначний внесок в історію держави, але, без перебільшення, впливаємо на процеси в суспільстві, пам’ятаючи, що робити будь-яку справу треба максимально чистими руками. І не сприймати владу як бізнес.
— Однак навіть з такою кількістю партійців сподіватися на перемогу досить сміливо.
— Справді так. А тому вже сьогодні ми готуємося до виборів 2006 року. Зважаючи на те, що ми є самодостатніми, я припускаю можливість блокування. З ким? Це поки що питання не на часі. Нас тягне до правих, але нерадикальних партій. Водночас не хочеться від когось залежати. На цьогорічних президентських виборах наші люди очолювали штаби, були і є спостерігачами та членами виборчих комісій, стояли на майданах і відстоювали свій вибір — від того партійні лави міцнішають. В обласних, районних радах працює чимало членів «НДО «Україна». Партія постійно збільшується. Приємно, мушу констатувати, що політикою цікавиться молодь. Це дуже хороший сигнал. Щоб досягти гармонії в суспільстві, треба змінювати систему управління держави. Про це я казав ще шість років тому.
— Тобто провести політичну реформу?
— Зміни до Конституції, які пропонують нині, — це не політична реформа, а внесення змін до чинного законодавства заради задоволення бажань деяких панівних кланів. Суспільству від того ні холодно ні жарко.
— Якою вам бачиться роль Верховної Ради після кардинальних змін?
— Ключовою. Парламент взагалі не можна обмежувати. Це — представницький орган, якому прості люди делегують свої права. В Конституції, наприклад, треба чітко записати: у разі назрівання соціального конфлікту ВР може виходити за межі своїх повноважень, ухвалювати рішення, які без будь-яких правових оцінок має бути обов’язкове для виконання. Силові структури у таких випадках підпорядковуються Президенту і парламенту, які мають контролювати одне одного.
Якщо чітко виписати систему відповідальності, і насамперед державних службовців, тоді суспільство зміниться і матиме авторитет у світі. Проте для цього треба вирішити і довести до кінця багато задекларованих законопроектів.
— Зокрема і земельну реформу.
— Справді, проведення належної аграрної реформи в державі створить для країн ЄС досить реальну здорову конкуренцію. А якщо створити для наших аграріїв хоча б на 50 відсотків умови для вільного розвитку, то якісними українськими продуктами можна забезпечити щонайменше Європу. Але, власне, до ринку землі треба повернутися через двадцять років. Однак власність на землю треба запроваджувати вже тепер.
Користуючись нагодою, сердечно вітаю всіх з Новим роком та Різдвом Христовим! Хочу побажати міцного здоров’я, родинного достатку, впевненості в стабільному майбутньому України і віри в торжество духовних засад та справедливості.
