Наше шампанське відрізняється він французького, як східна жінка від західної
У цеху Київського заводу шампанських вин «Столичний» відчувається тонкий, приємний і всюдисущий запах винограду. Це, мабуть, і все, що нагадує про специфіку підприємства. Отак глянеш — жодної асоціації з шампанським. Довгий зал із величезними цистернами, по сім тисяч літрів вин у кожній. Отаких акротофорів (так вони звуться) на заводі понад 100. Своїх виноградників у «Столичного» немає, матеріал привозять із Криму, Миколаєва, Херсона, Одеси. Щоб зробити шампанське, змішують декілька сортів вин.
— Комбінацію підбирають залежно від марки напою, — розповідає головний технолог заводу Алла Бекасова. — Потім суміш «доводять до кондиції» теплом і холодом. Але усе це недоступно для людського ока. Цистерни, труби, насоси, циліндри... Відчуваю певне розчарування. Мені хотілося бачити, як народжується свято, де починається ота ейфорія, з якою асоціюється шампанське.
Темно-зелені пляшки, які, до речі, використовують у виробництві один раз, гуркотять на рухливому конвеєрі, автоматично наповнюються, закупорюються, машина закручує дріт навколо корка. Бах! Іще раз! Я лякаюся, а тому недолюблюю, коли відкорковують шампанське. «Невже вони всі почали розкупорюватися»? — думаю й визираю з-за колони. А то працівниця кусачками перерізає дротик і відкриває шампанське... Якщо заповнену пляшку роздивитися на світло (є спеціальна лампа, повз яку проїжджають «сулії»), можна помітити дефекти тари. Навіть малесенька тріщинка — і пляшка йде в розряд бракованих. Інакше така пляшка може я-я-к...! Нарешті доходимо до «автомата», який намотує фольгу, а потім наклеює етикетку. О, нарешті ворухнувся нерв, що відповідає за відчуття радості. Він її нарешті упізнав.
Від 1,5 мільйона на рік до 120 тисяч щодня
Завод цього року відзначає півстоліття. 50 літ тому тут виготовляли 1,5 мільйона пляшок на рік, тепер — 120 тисяч щодня. Це єдине в Україні виробництво такого профілю, де весь процес контролює комп’ютер. От тільки в коробки товар складають вручну. Пані, котра знімає шампанське з конвеєра, за зміну запаковує приблизно вісім тисяч пляшок!
Алла Бекасова розповідає, що фахівці КЗШВ побували на всіх заводах шампанських вин Союзу — запозичували досвід, ділилися своїм. Були й у провінції Шампань.
— Французьке шампанське не гірше і не краще від нашого — воно інше, — каже головний технолог. — Відрізняється, як східна жінка від західної.
Бізнес чужими руками
Перед Новим роком на заводі — жнива. За жовтень—грудень виготовляють продукції стільки, скільки за попередні дев’ять місяців. У листопаді—грудні попит на шампанське зростає у 5—6 разів. Але заробити копійчинку під ялинку хочуть і фальсифікатори. Недосконале законодавство, на що скаржаться практично всі виробники (і не тільки алкоголю), — ще одна палиця в колеса підприємства. Приміром, усі захисти, які вигадали на КЗШВ до нинішнього сезону, вже успішно підроблені фальсифікаторами. Зокрема, й фірмова пляшка з написом біля основи. Фактично виробники залишаються сам на сам з підробниками промислового масштабу. За декілька років на Київському заводі шампанських вин з’ясували: весь фальсифікат надходить з Одеської області. Провели своє розслідування, підключили правоохоронців (а це таки їхнє діло), які й прикрили цю лавочку. Та, за словами начальника відділу маркетингу Валерія Романського, з минулого літа ті самі люди знову працюють на цьому, з дозволу сказати, ринку — відкрили нові фірми і пропонують шампанське оптом: береш фуру — маєш знижку (можна уявити собі обсяги цього фальсифікату!). Хоча у свіжих факсах-пропозиціях від «цікавих підприємців» продукції Київського заводу шампанських вин немає. Бо в цьому сезоні запроваджено нові способи захисту. Особливість — в етикетці.
