Іграшковий бізнес узимку на піднесенні. Київська фабрика іграшок «Перемога» цього року відзначає 60-річчя. Однак нині для підприємства не кращі часи. Колись тут працювало до 700 осіб, тепер — 45. Найскладніше у виробництві, каже голова правління «Перемоги» Володимир Бокань, — збут.

Тим часом відомі випадки, коли новорічні маски викликали подразнення шкіри. Одностайно сходилися на думці, що товари для дітей треба жорстко контролювати, імпорт перевіряти... Але й дотепер чи не в кожному столичному переході продають заводних песиків, які весело їздять просто на асфальті, в кращому разі —на брудному картоні. Це ж до рота може потрапити будь-що з такою забавкою. Однак і знайти хорошу вітчизняну іграшку на ринку непросто. Магазини справляють гнітюче враження: монстри, роботи, покемони тощо. Дешева закордонна продукція азійського виробництва заполоняє руки й душі.
— Конкуренція — це завжди добре, однак із китайськими виробниками не зможе конкурувати ніхто, — каже Володимир Бокань. — Кожне з 1,5 тисячі їхніх підприємств випускає щонайменше три тисячі одиниць продукції. А в міжсезоння чи не кожен селянин удома робить те саме. Не можна сказати, що весь китайський товар поганий, але й такий потрапляє на наші ринки: якось розпороли імпортну іграшку, а вона набита рештками синтетичного волокна разом із сміттям.
В асортименті «Перемоги» — близько 200 найменувань. Контроль за їх виготовленням подвійний. Тканина, з якої виготовляють мавпочок та ведмедиків, набивний матеріал проходять гігієнічний контроль. І готову іграшку перевіряють ще раз. Кожна жабка має медичний висновок про безпечність. Щоб той чи той персонаж потрапив у виробництво, авторський зразок затверджує художньо-технічна рада при Міносвіти. Але, здається, не вказівки згори роблять київську іграшку привабливою.


Юля та 25 її Гриців


Юлія Костржевська шиє Гриців. Так звуть великого симпатичного чорно-білого кота. Очевидна схожість з вельмишановним директором — привід для жартів. (Сам Володимир Олександрович, подейкують, знає про цю подібність і не дуже любить показуватися перед фотокамерами з фабричним двійником). За день Юля шиє 25 Гриців. Каже, що всі вони різні, хоч і зроблені за однією викройкою. У кожного майстра виходить інший характер іграшки, та навіть у однієї швачки, залежно від настрою, — особливий Гриць. На Юлиній швейній машинці — іграшки, зроблені в одному екземплярі, ексклюзив.


Подарунок для бізнесменів


Перед Новим роком на іграшковій фабриці багато замовлень. За східним календарем 2005-й — рік Півня, тож на «Перемозі» птахи в асортименті. Кумедні жовті й жовтогарячі півні-рукавички, які ще можна одягати на святкову пляшку. Кажуть, що такі сувеніри ще влітку замовили донецькі бізнесмени. «Забрали?» —питаю. «Мусили — гроші ж бо заплачені».
До речі, жовтогарячих іграшок майстри шиють багато, але такий колір не данина моді, попит на нього склався вже давно. А ще є попит на корпоративні іграшки. Бобри-футболісти, дельфіни-кікбоксери, корови-шоколадки — усе це можуть розробити і втілити на фабриці.
Тетяна Комкова, заступник голови правління з питань виробництва, яка супроводжувала нас під час екскурсії підприємством, по-справжньому закохана в іграшки. І у фабрику. Тут працювала її мама, й Тетяні Володимирівні це виробництво знайоме з дитинства.
— Діти працівників часто приходили на фабрику, а на канікулах підробляли, — розповідає вона.
«Своїх» пані Тетяна знає не лише в обличчя, а й по іменах. На складі готової продукції вона разом із завідувачкою Людмилою Сиченко показує друзів:
— Це — собака-барабака, це — конячка Біллі. Можна за бажання свиню підкласти — і цього добра чимало, а ось — хробачок Соня. Такий чудовий!
Хто б міг подумати, що хробак може викликати стільки позитивних емоцій. А ще є іграшки для лялькового театру, іграшки-муфти, іграшки-подушки, сумки і пенали. Та чого тільки не вигадають дорослі для того, щоб потішити дітвору! І не тільки.