Спробуємо розглянути проблему вибору 26 грудня з точки зору здорового прагматизму. Діловий клімат у країні визначається двома параметрами: часткою ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет, і рівнем корупції в держапараті. При цьому другий показник у колишніх соціалістичних країнах напряму залежить від першого. Швидко побудувати ефективну і некорумповану державу ще не вдавалось нікому, тому — чим менше чиновники братимуть участь в управлінні економікою, тим менше буде в них можливостей втручатися в роботу приватного сектору.
В разі перемоги якого кандидата умови для розвитку малого і середнього бізнесу будуть кращими? Ющенко в ефірі телеканалу «Київ» сказав, що при нинішньому уряді Януковича через державні канали розподіляється «всього 27% ВВП», а не близько половини, як, наприклад, в Скандинавських країнах. Лідер опозиції пообіцяв «виправити» таке становище, якщо він стане президентом і, звичайно, розкритикував нечистих на руку чиновників, яких він покарає і змусить працювати чесно, ефективно і лише за зарплату.
Будь-яка людина, яка має навіть дуже невеликий досвід роботи в комерційному секторі, знає, що за наших умов таке абсолютно неможливо. «Пропускати» через державу більше грошових і матеріальних потоків і сподіватися, що суто адміністративними методами можна змусити чиновників менше красти — хіба це не верх наївності? Хоча, швидше за все, ці слова — не більше, ніж звичайний популізм, розрахований на людей, які отримують гроші з рук держави, а можливо, й на самих чиновників, які добре знають свій інтерес і вміють «читати поміж рядками».
Віктор Янукович знає і відчуває потреби українських комерсантів значно краще, ніж його опонент. І справа тут не лише в роботі на посту губернатора Донецької області. Бізнес в Україні, як і в усіх колишніх радянських республіках, розвивається не завдяки, а всупереч діяльності більшості державних органів. І які б добрі законодавчі рішення не ухвалювалися в центрі і на місцях, виконавці обов’язково їх перекрутять і зроблять не так, як вигідно бізнесу, а так, як вигідно їм самим.
Тому в наступні 10-15 років розраховувати можна тільки на сильну особистість на політичному Олімпі, яка своїми вольовими, але при цьому точними і компетентними зусиллями зменшить державний гніт середнього і малого бізнесу. Саме Янукович, не зважаючи на протидію місцевого чиновництва, почав впроваджувати практику реєстрації підприємств за принципом «одного вікна», поставив питання про зниження ПДВ. Віктор Янукович був першим, хто реально почав залучати великі іноземні інвестиції до сфери малого і середнього бізнесу. Майже 15%-е зростання української економіки справило таке сильне враження на керівництво Корпорації зарубіжних приватних інвестицій США, що воно заявило про додаткові програми в Україні на суму 200 млн. доларів.
Для українського бізнесу особливе значення мають традиційні зв’язки західних регіонів — з Польщею, а східних — з Росією. Чорноморські міста, і особливо Одеса, історично виникли як зони вільної торгівлі. Всі ці регіональні особливості необхідно враховувати при виробленні економічної стратегії в майбутньому. Західна Україна є природним продовженням європейського економічного простору і повинна мати право інтегруватися в Євросоюз, залишаючись частиною єдиної Української держави. А от східні області історично тісно зв’язані з Росією і хотіли б кооперуватися в рамках єдиного економічного простору СНД. Крим і причорноморські південні країни стануть частиною середземноморського ринку, що швидко розвивається.
Дуже важливо, що Віктор Янукович чітко сформулював принципи національного консенсусу. Вони означають децентралізацію економічного управління, а значить — сприятливі для ведення бізнесу.
Економічні права та інтереси регіонів мають бути гарантовані без загрози цілісності країни. Економічна автономія окремих частин країни не повинна розмивати унітарний державний устрій. Більше того, єдність країни тільки зміцниться, якщо зорієнтований на експорт бізнес Сходу країни зможе використовувати особливі відносини Заходу України з Євросоюзом, а російські інвестиції в західні області (Івано-Франківщина — лідер за обсягом вкладів із Росії) будуть доповнені грошима з Євросоюзу. В підсумку бізнес Західної України буде на рівних конкурувати з виробниками з Євросоюзу, бізнес Сходу — з російськими підприємствами, а Південь стане воротами, які зв’язуватимуть зі світом і Україну, і сусідні країни.