Щойно урядовий проект держбюджету-2005 потрапив до Верховної Ради, спалахнула чергова суперечка між його авторами і законодавцями. Як і очікувалося, іскрою стали 11 мільярдів гривень дефіциту, які становлять 2,8 відсотка від розміру валового внутрішнього продукту. На думку деяких експертів, нічого страшного не станеться, якщо дефіцит становитиме і більше. Я поцікавився, що думає з цього приводу радник голови НБУ з макроекономічних питань Валерій Литвицький.
— Валерію Олексійовичу, вас не спантеличує така постановка питання? Адже, якщо не помиляюся, ми маємо доволі прикладів, коли дефіцит бюджету провокував зростання споживчої інфляції.
— Справді. Коли дехто сьогодні називає дефіцит держбюджету у 5—6 відсотків як бажаний, я згадую 1993 рік, коли ми мали 5,1, але інфляція сягала 10 тисяч відсотків. 1994 року він становив 4,9 відсотка від рівня ВВП, зате інфляція сягала 501 відсоток. У 1995 і 1997 роках дефіцит бюджету становив 6,6 відсотка, а індекс зростання споживчих цін — відповідно 281 і 110,1 відсотка. І навпаки, коли ми мали профіцитні бюджети (2000-го і 2002-го), це не заважало ані економічному зростанню, ані збереженню цінової стабільності. Тому я так само дещо спантеличений пропозицією уряду, бо не розумію, навіщо піднімати планку дефіциту бюджету. Якщо треба підтримати у такий спосіб економічне зростання, тоді чому його темп уряд знижує проти цього року удвічі? І чи не занадто висока ціна такої «підтримки» — відмовитися від планової інфляції у 6 відсотків на користь майже 9? Дефіцит може стимулювати темпи економічного зростання, але ліпше, коли це роблять реформи. У 2001 та 2003 роках дефіцити бюджету були 0,3 і 0,2 відсотка, а економічне зростання становило відповідно 9,2 і 9,4 відсотка. А сьогодні, коли економіка перебуває на піковому етапі свого розвитку, ми маємо досить резервів для того, щоб скористатися цим якнайкраще.
— Ви маєте на увазі, що стимулювати далі економічне зростання немає потреби?
— Саме так. Не забувайте, що за два роки економічне зростання вже становить 21,4 відсотка — це більш ніж достатньо, оскільки «підігрівати» його далі означає «підігрівати» ціни, які й так зросли за цей час більш як на 20 відсотків. До речі, за попередні два роки вони зросли лише на 5,5 відсотка.
— Чимало прихильників великого дефіциту бюджету кивають у бік Європи, де не ухиляються від фіскального стимулювання видатків бюджетів...
— Проте там інфляція не перевищує 1—2 відсотки. До того ж економіки європейських країн перебувають на іншому етапі циклічного розвитку, простіше кажучи, вони нині напівлежать.
Нагадаю, що всі економіки проходять одні й ті самі фази економічного розвитку: пік — стиснення — криза—стагнація — пожвавлення — експансія — новий пік. Тому ми нині у найкращій фазі, про що свідчить і 12-відсоткове зростання ВВП.
— Важко позбутися думки, що нинішній формат дефіциту, який сприятиме зростанню цін, ми проїмо, як і нинішнього року.
— От-от. Якщо його спрямують, як і цього року, на проїдання, то ми матимемо черговий безпрецедентний тиск на споживчі ціни. Адже, зрозуміло, що і «Укртелеком», і Припортовий завод купуватимуть за валюту, яку візьмуть на міжбанківському ринку, а отже, емісії гривні не уникнути. Грошова маса підштовхне ціни, тому легковажно думати, що на ціни буде тиснути 0,8, а не 2 відсотки дефіциту бюджету.
— Накопичувати нові зовнішні борги для того, щоб віддавати старі — це ще один мінус...
— Аж ніяк не плюс. 0,8 відсотка дефіциту бюджету не стимулюють економічного зростання — беруть нові зовнішні борги, щоб віддати старі. Позичають на внутрішньому ринку, тим самим роблять свій «внесок» у підвищення процентних ставок, послаблюючи економічне зростання. А потім все одно настане час, коли бізнес-цикл піде на спад, і ми не матимемо можливості, одержувати 2—5 мільярдів доларів щорічного припливу валюти. І тоді внутрішні запозичення чинитимуть негативний вплив на розмір процентних ставок, здешевлення кредитних ресурсів..
— Валерію Олексійовичу, може статися, що уряд хоче виконати всі соціальні зобов’язання, які він взяв цього року: підвищення пенсій, заробітних плат, стипендій...
— Можливо. Але тоді треба втримувати на високому рівні темпи економічного розвитку. Тоді чи не краще прискорити податкову, житлово-комунальну, пенсійну, адміністративну реформи? Заразом ліквідувати недоїмку до бюджету і скоротити необгрунтовані пільги. Варто подумати і про активізацію дивідендної політики від об’єктів державної власності. І про нові акценти акцизної політики. І про додаткове скорочення деяких видатків. А якщо вже дуже потрібен дефіцит, то принаймні половину його спрямувати на розвиток економіки.
