Оксана, студентка-філолог КДНУ ім. Т. Г. Шевченка:
— Я родом із Західної України. Вчуся в Києві. Мій хлопець живе в Луганську. І всі ми — громадяни однієї країни. Інакше Україну я не можу уявити. Вона не така велика, щоб дробити її на автономні території.
Ніна Віталіївна, лікар:
— Ми не для того в 1991 році здобули незалежність, щоб потім з власної волі розділитися на дрібні феодальні вотчини. Я — за неділиму Україну.
Євген, просто перехожий:
— А мені однаково. Взагалі, нехай політики про це думають. А я думатиму, як родину прогодувати.
Ігор Сахно, офіцер ЗС України:
— Я давав присягу на вірність народу України, єдиному народові моєї єдиної держави. Я народився в Харківській області. Там живуть мої батьки. Мені важко уявити, що моя мала батьківщина відокремиться. Думаю, такі питання мають вирішуватися на всенародному референдумі. А народ таких політико-географічних змін не допустить. Штучно розколоти країну не вдасться.
