Хто затьмарює розмаїття кольорів?

— А знаєте, чому саме на Дніпропетровщині стільки розвелося «малярів»? — запитує начальник відділу маркетингу ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» Костянтин Арнаутов. А тому, що всі вони, не соромлячись, використовують марку нашого заводу — колишнього флагмана всього Союзу.

Торік у Дніпропетровську гучно відкрили новий лакофарбовий завод «Поліфарб Україна». За п’ятдесят кроків від колишнього флагмана, на тій самій вулиці — Будьонного. Крім нього, тут безліч інших.

— Тіньовики різного штибу окупували ринок, мов та сарана, зі своїми підробками, — каже генеральний директор і голова правління ВАТ Євгенія Василенко. — І ніхто з ними не бореться. Ми самі виявляємо підпільні цехи і виробництва, котрі своє «вариво» збувають під маркою нашого заводу. Однак на цьому все й закінчується. Жодну недобросовісну фірму ще не закрито і не покарано.

На жовтогарячому тлі різнокольоровий і довгохвостий павич, мов та чарівна жар-птиця, — такий товарний знак ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод». Завод не тільки цією візитною карткою вирізняється. Якістю виробів він здобув такий авторитет, що його ні з ким іншим не сплутаєш. Продукція не поступається найкращій імпортній. Чверть виробленого експортується. Усього цього досягнуто завдяки великим зусиллям. Лише за останні два роки на модернізацію наявного і придбання новітнього обладнання, впровадження сучасних технологій завод витратив майже 4 мільйони гривень. Запустили новий цех з виробництва лаків та нову лінію з виготовлення емалей, реконструювали цех цинкових білил. Тут виробляють не тільки традиційні лакофарбові матеріали, а й екологічно чисті вододисперсійні акрилові, швидкопросихаючі емалі та грунти, котрі можна наносити за будь-яких погодних температур. Проте наголошувати доводиться на іншому: завод фактично силоміць витісняють за борт.

Тіньовий ринок лакофарбової продукції не лише робить його «чорним», а й боляче б’є сумлінного виробника, оскільки знижує ціни на свої вироби. Адже тіньовики не обтяжені сплатою належних податків, витратами на очисні системи та споруди. І хоч підпільна продукція здебільшого нікудишня, як чимало й імпортної, проте вона наповнює ринок тоннами. Ось припис обласного управління захисту прав споживачів про заборону продажу в регіоні «фарбової продукції виробництва ЗАТ «Емпілс» (Росія), що не відповідає вимогам нормативних документів». Гадаєте, припис допоміг? Як мертвому припарка. Експерти, які цю фарбу перевірили, кажуть, що під час її використання на кожен квадратний метр фарби витрачається удвічі більше, ніж вітчизняної, а облущується вона вже через тиждень. Але фальсифікат продовжує надходити. Чому? А тому, що ввізне мито на лакофарбові матеріали настільки занижене, що іноземні виробники це вміло використовують. А з другого боку, митні тарифи на імпортну сировину для вітчизняної лакофарбової галузі завищені.

Або таке. На ринку сировини внутрішнього виробництва бал правлять два-три підприємства-монополісти. У дніпропетровців є неспростовні аргументи, що іноземцям вони продукцію збувають дешевше, ніж своїм. На вимогу заводчан, а також з ініціативи Спілки промисловців та підприємців України наш Антимонопольний комітет ще в червні минулого року розпочав розслідувати справи за ознаками порушення відповідного законодавства постачальниками двоокису титану, фталевого ангідриду та інших речовин. Претензії висунено передусім ДАК «Титан» та ВАТ «Авдіївський коксохімзавод». Але досі кінця-краю цим розслідуванням не видно.

Лише перепони та підніжки

Чесно кажучи, приємніше було б сьогодні писати нарис про Євгенію Олександрівну Василенко — генерального директора і голову правління ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод». Вона того варта. Майже п’ятдесят років працює на підприємстві. І 25 із них очолює його. Навряд чи знайдеться на Дніпропетровщині, а може, і в Україні інша жінка, котра стільки керувала б великим підприємством. Однак доводиться писати про ось такий чорний ринок. Досвідченій і мудрій Євгенії Олександрівні невтямки, чому сьогодні майже унікальне підприємство для нашої держави мовби зайве. Чому, куди не кинься, всюди перепони та підніжки! Євгенія Василенко цього не розуміє. І не хоче зрозуміти.

 

Дніпропетровськ.