Коли падають гнізда — розбиваються серця і птах вилітає із клітки. І виходять ловці вітру. Хтось ділить небо, хтось спить під вітрилами, і ангел відкриває шлях до країни мрій.
Щоб це відчути і покласти на полотно, треба народитися у грузинській столиці, вирости в малому українському селі, змішати буяння фантазії з мідяками в кишені художника! Так і зробив хмельницький художник Автанділ Гігаурі, автор десятків творів, загадкових за формою і простих за філософією і суттю.
Найбільшим художнім враженням для маленького грузинського хлопчика стала старенька дерев’яна церква у подільському бабусиному селі. Не так церква, як ікони та розпис. Коли храм руйнували, люди брали додому зітлілі дошки. Кілька їх опинилось і в бабусиній хаті. Автанділ ніколи не малював ікон, але образ неба є у всіх його роботах.
Що він малює, ліпить, теше з дерева? Одразу не скажеш. Усі його авторські виставки дуже різнопланові і як правило поєднують живопис, графіку і скульптуру.
Раніше особливо любив горіх та черешню. Ці дерева вміють «малювати», і ніби не Автанділ, а сама природа виводила дивні візерунки на його фігурках. І липа має м’яку душу, працювати з нею легко. Та останнім часом скульптор ріже свої роботи з дуба. Його опір долати непросто, але головне — не зламати, а підкорити чужу міць, не йти за формою дерева, а вгадати його душу.
В Автанділа немає гострих форм. Здається, під його різцем дерево стає м’яким, дерев’яні скульптури ніби перетікають на полотно. Тут буденні предмети поєднані з химерами, і все набуває особливого змісту. Ось «Берег для мрійників». Хтось забув тут своє серце. А в ньому поставили стільчик — заходь, сідай, хіба є щось відкритіше і доступніше, ніж серце мрійника.
З Автанділом можна розмовляти годинами. Він не просто вигадує образи, а розкриває цілі світи почуттів і потаємних бажань.
Останнім часом захопився новою ідеєю: показати, як із ночі космосу народжується людина, кожна — яскрава, як небесна зірка. Для цього навіть придумав свою техніку. Здається, що на полотні ночі викладена дрібна мозаїка образів. Все крихке і делікатне, як Всесвіт, цільне і непохитне, як людська душа.
— Творчість художника — дуже тиха сфера, — каже Автанділ. — Полотно, фарби й різець не люблять суєти, велелюддя і слави.
Може, саме через це не прижився ні в Тбілісі, ні в Києві. Його дивні образи і сюжети народжуються в маленькому підвальчику у спальному мікрорайоні Хмельницького. Звідси роботи українського художника з грузинським прізвищем Гігаурі виходять у великий світ виставок, галерей і салонів. Кожен може прочитати в них щось своє. Бо в кожного свій шлях до країни мрій.
Хмельницький.
