Ігор МИКИТЮК, начальник відділу рослинництва Головного управління сільського господарства та продовольства Івано-Франківської облдержадміністрації:
— Товаровиробників області ця політика нині не задовільняє, а тому ми подали в Кабмін пакет своїх пропозицій щодо підтримки галузі. Суть їх така: треба підняти мінімальну закупівельну ціну за тонну цукрової сировини до 200 гривень. На нашу думку, це заохотить селян розширювати площі під посіви цукрових буряків. На жаль, нині в області ці площі становлять лише 8,7 тисячі гектарів, тоді як вони можуть сягати й 15 тисяч. По-друге, зважаючи на природно-кліматичні умови нашого регіону, пропонуємо знизити базисну цукристість для місцевих товаровиробників з 16 відсотків до 14,5. Наступна пропозиція — запровадити державне дотування виробництва цукрових буряків через механізм доплати за продану тонну цукросировини. Оскільки погода часто перекреслює працю трударів, потрібне і пільгове страхування посівів цукрового буряку. Тут можливі варіанти: або нижчий страховий збір, або ж держава частково компенсує це страхування. Звичайно, стримують розвиток галузі і фіксовані ціни на цукор вітчизняного виробництва. Їх треба зняти і одночасно обмежити ввезення цукру з-за кордону. Маємо також локальну проблему. Нині на Прикарпатті працює лише один цукровий завод — у Городенці. Бовшівський цукрозавод, на жаль, вже два роки сировину не переробляє і досі ще розраховується з людьми за здані буряки.
Микола ШКУРКО, генеральний директор галузевої господарської асоціації «Чернігівцукор»:
— На жаль, держава не забезпечує виконання чинного законодавства в цій сфері. Якщо на цукрових заводах за тонну сировини платять вище мінімальної ціни в 165 гривень (нині на Чернігівщині більш як 182 гривні), то на ринку цукор реалізується нижче мінімуму — 2370 гривень, тобто за 2200—2250 гривень. Через це цукровиробники зазнають чималих збитків. На мою думку, треба встановити дійовий контроль з боку держави за виконанням законів «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» та «Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного».
Крім цього, для подальшого розвитку бурякоцукрової галузі слід ввести механізм часткової компенсації витрат сільгосппідприємств, відшкодування процентних ставок кредитів на вирощування цукрових буряків, заміни обладнання на заводах. Треба надати можливість товаровиробникам одержувати техніку для вирощування та збирання солодких коренів з лізингу або за рахунок довгострокових кредитів.
