Європейська комісія запропонувала План дій для України у рамках Європейської політики сусідства (ЄПС)
Розробка цього плану є другим важливим кроком у відносинах України з Євросоюзом після підписання Угоди про партнерство та співробітництво 1994 року. Рівно десять років тому українські дипломати сподівалися, що другим кроком києво-брюссельських відносин буде підписання угоди про асоційоване членство України в Євросоюзі. Однак поки наша євроінтеграція набувала євразійськості, ставлення брюссельських дипломатів було дедалі скептичнішим. Отож, здавалося, ЄС поставив за мету розробити нову концепцію співробітництва з країнами, приреченими на довічне сусідство, а не членство. Та з’ясувалося, що насправді план дій ЄПС може стати серйозним кроком до подальшої євроінтеграції, а не прагненням європейців назавжди відгородитися від сусідів політичним парканом.
Отже, що конкретно пропонує нам Брюссель у Плані дій? По-перше, «тверду підтримку» стосовно вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). По-друге, план передбачає розгляд можливості встановлення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС після вступу України до СОТ. Також документом, зокрема, передбачено: допомогу з приведення законодавчо-нормативної бази у відповідність до законодавства ЄС для розширення доступу на внутрішній ринок ЄС; участь у програмах ЄС у сфері освіти, науки та охорони довкілля; підвищення співпраці щодо управління кордонами, міграції, боротьби з торгівлею людьми, організованою злочинністю, відмиванням грошей. Впровадження ЄПС буде підтримуватися підвищеною фінансовою допомогою. У рамках нинішнього бюджету TACІS і MEDA отримають 8,5 млрд. євро. Комісія запропонувала фактично подвоїти цю суму на 2007—2013 рр. і виділити майже 15 млрд. євро.
І тепер про найцікавіше. У документі сказано: «Єврокомісія рекомендує Раді міністрів ЄС передати цей План для схвалення Радою з питань співпраці між Україною та ЄС як тільки події, включаючи проведення вільних і чесних виборів, дадуть можливість розглядати його впровадження». Якщо перекласти з дипломатичної на звичайну мову, це означає, що Євросоюз втілюватиме цей план лише в тому разі, коли українська влада спроможеться провести чесні вибори.
Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктор економічних наук, професор:
— Під час аналізу плану одразу впадає в око той момент, що практично у всіх сферах співробітництва мова йде про наближення законодавства України до відповідних норм, правил та стандартів ЄС. Тож Україні слід зробити наголос на інституційно-правових реформах. Серед порівняно нових моментів хотілося б виокремити положення про можливість доступу України до деяких програм ЄС. Привертає увагу також положення про можливість розгляду питання про укладення нової «посиленої» угоди між сторонами, яка відбиватиме новий етап співробітництва між Україною та ЄС. Слід зазначити, що в плані передбачено моніторинг його виконання, але конкретні механізми такого моніторингу практично не прописані. І це, на жаль, є слабкою частиною цього документа.
Загалом такий план має, без сумніву, позитивне значення, оскільки він більшою чи меншою мірою прояснює ставлення ЄС до України після розширення. Але водночас його не можна вважати революційним. Тому Україні, як і раніше, доведеться досить напружено працювати для того, щоб ставлення ЄС до України було більш ніж «сусідським».