Якість життя — пріоритет національної політики

У рамках проведеного на початку листопада Європейського тижня якості в Києві відбувся Міжнародний конгрес «Якість в Україні-2004». Наш співрозмовник, що брав участь у роботі конгресу, народний депутат України, член депутатської групи «Союз» Василь Надрага.

— Мабуть, це запитання варто було б поставити  самим організаторам. А в їх ролі виступили Держкомітет з питань технічного регулювання і споживчої політики, асоціація «Укрінтерстандарт» і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації і якості.

Але як учасник, депутат і просто споживач скажу, що, мабуть, уже настав час на державному рівні, принципово, комплексно і професійно обговорити шляхи подальшого розвитку нашого суспільства у сфері якості. І, як мені здається, це вдалося. На семінарах, школах, «круглих столах», навіть під час відвідування виставок і кращих підприємств столиці відбувся саме такий всебічний і зацікавлений обмін думками.

Адже якість сьогодні стала не тільки невід’ємною складовою конкурентоспроможності окремих підприємств, а й необхідною умовою виживання цілих країн. Тому цілком логічно пролунало висловлювання голови Держспоживстандарту Леоніда Школьника на всеукраїнській нараді з питань якості продукції, яка випускається, про те, що боротьба за якість стає важливою складовою соціально-економічної політики будь-якої держави, котра хоче бути рівноправним партнером у системі міжнародної торгівлі. І Україна не виняток.

— Безумовно. В Україні права громадян як споживачів гарантуються Конституцією України, її законами. У 1992 році було створено Державний комітет України у справах захисту прав споживачів. Саме на нього було покладено функції здійснення державного контролю на вітчизняному споживчому ринку. Відтоді  девіз «Споживач завжди правий» є нормою закону, який, власне, і регулює взаємини між тими, хто випускає продукцію, і тими, хто її купує.

Слід зазначити, що сьогодні в Україні діє більш як 100 нормативно-правових актів, що забезпечують постійний державний нагляд, регулювання стандартів якості і захист споживчих прав. Основними з них є закони України «Про захист прав споживача», «Про якість і безпеку продуктів харчування і продовольчої сировини», «Про лікарські засоби», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції» тощо. До того ж законотворча робота в цьому напрямі не припиняється. Закінчується розробка нової редакції закону України «Про захист прав споживачів». У комітетах Верховної Ради розглядається закон «Про загальну безпеку продукції» та інші.

— Я згоден з вами в тому, що є ще чимало перешкод і проблем, які вимагають активнішого втручання і наглядових органів, і громадськості. Особливу роль я відвів би у цьому «поході за якість» народним депутатам. Звичайно, їх основне завдання — розробка законодавчої бази у цій сфері. Але якщо вони займуть активнішу позицію і в повсякденному житті, упевнений: прийняті закони запрацюють набагато швидше й ефективніше.

— Нічого немає поганого в тому, якщо депутат на власні очі побачить, як організована торгівля на тому самому ринку. У моєму розумінні — це насамперед тісна взаємодія з місцевою владою, з керівниками служби стандартизації і метрології, управлінь із захисту прав споживачів, громадськими формуваннями. Я сам, наприклад, очолюю Луганське регіональне відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів України».

За майже два роки ми зуміли створити розгалужену мережу цієї громадської організації по всій області. У великих містах і обласному центрі відкрито громадські приймальні. Сюди зі скаргами, заявами і пропозиціями з розвитку цивілізованих ринкових відносин, поліпшення якості і безпеки товарів і послуг уже звернулося більш як 200 осіб.

Активісти нашої організації не тільки займаються скаргами конкретних людей, а й аналізують і узагальнюють найбільш характерні для регіону проблеми. А це —якість комунальних послуг, особливо теплопостачання і питної води, відповідність рецептур виготовлення м’ясних і хлібобулочних виробів на приватних підприємствах, організація харчування в дитячих оздоровчих установах тощо. Місцевий союз споживачів узяв на себе також роль сполучної ланки між структурами органів державного і відомчого контролю — санепідемслужбою, екологічною інспекцією, центрами стандартизації, метрології і сертифікації та іншими. Адже усі вони, як і наші громадські працівники, роблять загальну справу — стоять на варті якісних стандартів нашого життя.

— Я не фахівець у сфері стандартизації, щоб давати повну оцінку цим процесам. Але загальні тенденції, як можу, відстежую. «Концепція державної політики у   сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», яку було прийнято діючим урядом, визначила принципово нову стратегію в споживчій сфері. Вона передбачає активне впровадження на підприємствах систем управління якістю й аналогічних систем з охорони навколишнього середовища на основі міжнародних стандартів ІSO серії 9000 і 14000, які мають яскраво виражений ринковий і універсальний характер.

За 2003 рік прийнято більш як 500 таких стандартів, а в нинішньому році очікується ще 700. Тільки в Луганській області останніми роками проведено сертифікацію і застосовано системи управління якістю більш як на 40 підприємствах, таких як ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат», ЗАТ «Луганськмлин», ТОВ «ЛиНОС», ВАТ «Алчевськкокс», ЗАТ «Луганський трубний завод», тощо. І не випадково продукція цих підприємств має підвищений  попит і в країні, і за рубежем.

Ведучі товаровиробники нашого регіону — постійні учасники всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», чимало з них є його лауреатами. Цього року на регіональному рівні в конкурсі брали участь 44 підприємства області. Вони представили 58 видів продукції. Не може не радувати і те, що в нашому індустріальному краї дедалі більше виробляється високоякісних продуктів харчування таких відомих заводських і торгових марок, як «Луга-Нова», «Золота гільдія», «Мілам», «Щедрий дар», тощо.

Мені здається, якби до суто виробничих заходів зі стандартизації систем управління і якості продукції додавалися яскраві агітаційні і рекламні акції, виставки і ярмарки товарів і послуг, що систематично і повсюдно відбуваються, а підприємствам-переможцям надавалися пільги, наприклад, у тому ж таки оподатковуванні — це ще більше стимулювало б їх до гарної роботи, і вже незабаром ми жили б як у кращих цивілізованих країнах.

— Можна сказати, що так. У нас є законодавча база. Ми маємо мережу державних наглядово-регулюючих інститутів. У нас діє громадське крило споживчого руху. Але у нас немає або поки що дуже слабка сполучна ланка між усіма учасниками цього процесу. У березні 2002 року створено Міжвідомчу раду з питань захисту прав споживачів — постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України. Його завдання — координація діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань розробки правових, організаційних і економічних заходів. На жаль, його робота звелася до однієї-двох нарад і поки що не дала очікуваних результатів.

Саме тому серед народних депутатів, які серйозно стурбовані проблемами якості нашого життя, визріло рішення створити у Верховній Раді позафракційне об’єднання «Захист споживачів». Наша ідея знайшла підтримку у більшості парламентаріїв. Об’єднання відбулося, до нього увійшли представники різних депутатських фракцій і груп. Тут зібралися, незалежно від політичних поглядів, справді небайдужі люди, що готові консолідувати зусилля всіх галузей влади і громадських інституцій у справі комплексного розв’язання споживчих проблем. Нині ми займаємося розробкою концепції діяльності об’єднання, плануванням конкретних заходів.

— Що ж, залишається тільки побажати народним депутатам і вам не тільки успішних задумів, а й успішних результатів у цій важливій роботі.

— Спасибі.