Верховна Рада України зробила все для розв’язання політичної кризи. Народні обранці затвердили не тільки зміни до Конституції, а й прийняли Закон «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року».
Зрозуміло, 17 днів протистояння між прихильниками двох кандидатів додали чимало запитань суспільству та правлячій еліті. Ймовірні сценарії розвитку подій розглядалися в широкому форматі. Не виключалося застосування сили з обох боків. Власне тому крок парламентаріїв, які зуміли піднятися не лише над власними пристрастями, але й амбіціями, заслуговує не тільки похвали, а й аналізу.
До речі, політологи уже прагнуть знайти відповіді на деякі запитання, що постали після другого туру президентських виборів. Зокрема, пробують визначити, хто ж вийшов переможцем із цієї конфліктної ситуації. Одні твердять, що переміг чинний Президент Леонід Кучма. Інші віддають пальмову гілку перемоги Голові Верховної Ради Володимиру Литвину. Однак, на наш погляд, дуже влучно сказав у своєму короткому слові на позачерговому сесійному засіданні парламенту глава держави, що не треба ділити наш народ на переможців і переможених.
Насамперед більшість спостерігачів, у тому числі й іноземні, з подивом відзначили формування в Україні повноцінної політичної нації і водночас громадянського суспільства. Постав народ, який захищав не кандидатів у Президенти, а передусім свій вибір. Від сьогодні можна стверджувати: люди, які вийшли на майдани міст і містечок нашої держави, не дозволять владі — хоча б яке прізвище мав Президент — більше нехтувати своїми вимогами.
З другого боку, парламент у цей непростий час довів, що він витримав усі випробування, які випали на його долю. Зокрема, в ті дні, коли органи виконавчої влади фактично були паралізовані й не могли повноцінно виконувати свої функції, Верховна Рада піднялася над протистоянням і своїми рішеннями ввела політичні процеси, деякою мірою доволі стихійні, у річище законності. Безумовно, велика заслуга у цьому Голови ВР Володимира Литвина й тих фракцій, які не дозволили втягнути себе у протистояння. Саме тому й вдалося знайти 402 голоси народних обранців для історичних рішень.
Інший урок грудневих подій полягає в тому, що наразі на повен голос заявили про себе органи місцевого самоврядування, які також зуміли залишитися легітимними органами влади й не дозволили людській стихії вийти з берегів. Отож напрошується висновок: назріла потреба реформування відносин державної виконавчої влади та самоврядування. Саме тому й був проголосований у пакеті законопроект про внесення змін до Конституції, що розширить повноваження місцевої влади, наділить її реальним змістом.
Так коротко можна підсумувати події минулого тижня.
