Крим проти розколу країни

Пропонуємо вашій увазі точку зору на політичну ситуацію в Україні Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Бориса ДЕЙЧА.

— Політична криза, що розгортається, вже серйозно зачепила основи економіки і на обрії дедалі ясніше вимальовуються обриси кризи економічної, за якою, поза всякими сумнівами, настане і соціальна. Єдине досягнення, яким ми можемо пишатися на сьогоднішній день, — це те, що протистояння не перейшло в протиборство і не пролилася людська кров.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим ніколи не була виразником однобокої політичної позиції, тому що у своєму складі має представників і різних національностей, і політичних партій та рухів. Але це не означає, що в нас немає громадянської позиції.

З огляду на те, що кожен депутат представляє інтереси того чи іншого регіону Криму, перше, на що спрямована наша позиція, — це збереження миру і міжнаціонального спокою в нашому регіоні. Адже Крим — це своєрідна модель України в мініатюрі. У ньому є регіони промислові, курортні, сільськогосподарські. Є регіони з різною щільністю представників тих чи інших національностей, що проживають на півострові. Є райони з райдержадміністраціями і ціла низка міст республіканського підпорядкування, до складу яких входять самостійні села, селища і навіть міста, як Алупка в Ялті.

Позиція керівництва автономії, побудована на максимальному врахуванні різних інтересів, на основі українського законодавства, давала нам змогу дотепер зберігати на півострові мир і злагоду. Але Крим — не острів, а автономія у складі незалежної України. Нам небайдужі відповіді на запитання, що буде з країною. Тим паче що тривога за її долю зростає з кожним днем. Тому друге, на що спрямована позиція Верховної Ради Автономної Республіки Крим, — це зберегти цілісність і незалежність України. А це можливо лише в разі додержання всіма її законів і Конституції.

Я хотів би застерегти деяких політиків від спроб шельмування реакції окремих східних регіонів на останні події, тому що це була реакція на прийняті незаконні рішення деяких західних областей.

Кримчани особливо гостро переживають сьогоднішню суспільно-політичну кризу. Уроки толерантності, взаєморозуміння і політичної культури ми винесли з пережитого досвіду початку 90-х років минулого століття. Тоді міжетнічне протистояння, сепаратистські настрої і боротьба з центром за повноваження, небажання окремих політичних сил визнавати нові історичні реалії відкинули автономію в розвитку економіки і соціальної сфери на багато років назад.

Кримське суспільство довго виходило з пережитої депресії, болісно переборювало стан спустошеності й непевності в завтрашньому дні. У нас непросто проходив процес інтеграції в українське суспільство. Ми вистраждали свою позицію через гіркий досвід і не хочемо його повторення у масштабах усієї країни.

Діяти з позиції законності — це той стрижень, навколо якого можуть і повинні єднатися регіони заради досягнення головної мети на сьогоднішній момент — недопущення розколу! Вважав би за можливе запропонувати представникам всіх областей країни розглянути прийняття меморандуму «Про міжрегіональне співробітництво задля забезпечення громадянського миру та державної єдності України». Задля цих цілей ми в Криму готові виступити організаторами таких зборів. Надати для їх проведення в Ялті Лівадійський палац, в якому 60 років тому вже було підписано історичні для всього світу документи.

Саме чітко вивірена політика, що грунтується на Конституції, враховує спільні інтереси всіх регіонів, може і повинна врятувати країну від розколу і сповзання в хаос! Але для цього потрібно, щоб люди бачили і вірили, що чинні, легітимні державні органи управління в країні не тільки стоять на позиціях виконання законів України. Але й відстоюють і забезпечують їхнє дотримання всіма доступними засобами, незалежно ні від ступеня тиску, ні від того, від кого він виходить. На карту поставлено наші найважливіші надбання останніх років — незалежність, територіальну цілісність України, мир і благополуччя наших громадян!

Нам усім, хай би хто і де проживав: у Криму чи у Львові, Харкові чи Тернополі, хоч яких політичних поглядів дотримувався, потрібна мирна, стабільна, благополучна Україна. Я народився на Закарпатті, юність пройшла на півдні Одещини, і незабаром 50 років, як мешкаю у Криму. Мої діти й онуки живуть і працюють у Донецьку, а друзі — в Києві і Чернівцях, Дніпропетровську і Львові. На скільки клаптиків має розірватися моє старе єврейське серце, якщо розколеться країна?

Тому звертаюся до всіх: до Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради України, однодумців Віктора Ющенка. Хай би яке політичне рішення ви прийняли, воно не повинно розколоти країну! Приймаючи на себе ті чи інші політичні зобов’язання, виходьте з головного — необхідності збереження миру на нашій благодатній землі.