Фахівці «на замовлення»

Чекають не лише на Тетяну, а й на інших молодих агрономів, зоотехніків, економістів, ветлікарів, які «на замовлення» району нині навчаються в університеті.

— Підготовка кадрів для АПК є для нас найголовнішим пріоритетом, — каже голова райдержадміністрації Віталій Громлюк. — Адже без високоосвічених, ініціативних фахівців немислимі ні завершення реформ у галузі, ні ефективне використання землі. Саме на випускників провідного в регіону вузу сільськогосподарського профілю і покладаємо основні надії. І вони, можу твердити, справджуються...

Нещодавно Віталій Васильович разом з групою молодих фахівців, що вже працюють у районі на відповідальних посадах, здійснив черговий «десант» до університету. Зустріч зі студентами була цікавою для обох сторін. Представляючи своїх супутників, В. Громлюк ніби говорив тим, хто ще навчається: бачите, які гарні перспективи відкриваються перед молодими фахівцями в нашому районі. А з другого боку, і сам, і керівники відділів, провідні спеціалісти райсільгоспуправління, ведучи бесіди зі студентами, придивлялися: цей і знання глибокі має, і мислить нестандартно — отже, буде толк...

Під час цієї зустрічі 25 найкращим студентам В. Громлюк вручив щомісячні районні стипендії — по 70 гривень кожному. Коли ці стипендії тільки заснували, а було це кілька років тому, сягали вони 50 гривень, а самих стипендіатів було 10. Згодом і суму підвищили, і коло стипендіатів розширили — так диктують потреби і вимоги дня. Району, що кілька років поспіль перебуває серед лідерів з урожайності зернових та інших культур, має чотири потужні птахофабрики та високопродуктивні молочні ферми, де одна з найвищих у регіоні рентабельність АПК, щоб і надалі інтенсивно розвиватися, ніяк не обійтися без поповнення сільгосппідприємств усіх форм власності, районної управлінської ланки по-сучасному грамотними фахівцями.

І саме комінтернівці започаткували нову модель кадрової політики, за якої чотири сторони — сільгосппідприємства, районні управлінські структури, аграрний вуз та студенти укладають спеціальні договори на підготовку фахівців різних профілів, несучи при цьому взаємну відповідальність і за створення умов для успішного навчання юнаків та дівчат, і за їхнє подальше, після випуску, працевлаштування, закріплення на селі та фахове зростання. Останньому слугують, зокрема, курси, що діють при вузі й де мають змогу постійно набувати знань з новітніх технологій колишні випускники Одеського агроуніверситету й інших навчальних закладів.

Приклад комінтернівців в області непоодинокий. Угоду щодо цільової підготовки кадрів і проходження студентами практики має з Одеським агроуніверситетом та Ізмаїльським технікумом механізації і електрифікації сільського господарства ЗАТ «Агрокомпанія «Свобода» Ізмаїльського району, де керівником депутат обласної ради Володимир Видобора. Щороку тут проходить практику до десятка студентів, поступово «вживаючись» у виробництво й набуваючи навичок роботи на новітній техніці й у впровадженні сучасних технологій. В результаті 10 випускників вузу й технікуму за останні два роки «прописалися» в «Свободі», отримавши тут і роботу за фахом, і житло та добру зарплату. Тепер у товаристві понад 60 відсотків головних спеціалістів і керівників середньої ланки віком до 30 років. То передусім їхніми стараннями ефективно розвиваються рослинництво й тваринництво, а рентабельність господарства сягнула 32 відсотків. Така кадрова політика і в іншому передовому сільгосппідприємстві регіону — ТОВ «Агрофірма «Маяк» Березівського району, яке очолює депутат облради Зінаїда Гришко.

Саме приклад Комінтернівського району, названих вище сільгосппідприємств спонукав обласні структури розробити і розпочати реалізацію програми «Кадри агропромислового комплексу Одещини — 2004—2010 роки». Адже хоча загалом в регіоні й спостерігається в розвитку АПК прогрес, та не можна не бачити і величезних перепадів у господарюванні між окремими сільгосппідприємствами і районами. Нерідко врожайність сільгоспкультур і продуктивність тваринництва різниться удвічі чи втричі. І краще господарюють саме там, де дбають про кадри. Не могла не насторожувати загальна картина кадрового, так би мовити, потенціалу: чимало керівників агроформувань не мають спеціальної вищої, а часом і середньої освіти, до того ж майже половина їх — віком понад 50 років. І при цьому з 1666 фахівців, випущених аграрним університетом в 2001—2003 роках, направлення на роботу отримали 1298, а підтвердили прибуття на місця призначення лише 749 осіб, тобто 45 відсотків випускників. Решта працює хтозна-де, зокрема реалізаторами на одеському «Привозі». Хіба варто було державі витрачати на кожного з них близько 10 тисяч гривень, тобто втрачати загалом понад 9 мільйонів гривень? Такого, безсумнівно, не сталося б, якби фахівців готували «на замовлення».

— Впроваджуючи інвестиційно-інноваційну модель розвитку регіонального АПК, — розмірковує заступник голови облдержадміністрації Анатолій Мирошніков, — ми робимо ставку саме на зміцнення кадрового потенціалу села. І головними завданнями згаданої програми є формування цілеспрямованої кадрової політики в АПК регіону, створення умов для працевлаштування та закріплення на селі молодих фахівців, здатних забезпечити сучасний розвиток виробництва та його прибуткове функціонування.

Програмою передбачено, зокрема, зміцнення навчальної та матеріально-технічної бази аграрних навчальних закладів усіх рівнів. І заходи в цьому напрямі вже здійснюються — виділяють додаткові земельні площі, закуповують новітню сільгосптехніку, ведуть комп’ютеризація. Визначено базові заклади з практичного навчання студентів — Селекційно-генетичний інститут, Інститут виноградарства й виноробства імені Таїрова, Одеський інститут агропромислового виробництва з розгалуженою мережею дослідно-виробничих господарств. В окремий розділ виділено завдання щодо підготовки кадрів для фермерських господарств (їх на Одещині найбільше серед усіх регіонів — 7,5 тисячі), які досі функціонували в автономному, по суті, режимі, а тому, часто, з низькою ефективністю: тепер їх керівники проходять навчання за програмою агромінімуму й отримують сертифікати на право роботи на орендованих землях. Удосконалюються умови багатосторонньої угоди між замовником на спеціаліста (а це не тільки конкретне сільгосппідприємство, а й райдержадміністрація як гарант виконання тієї угоди), навчальним закладом та студентом. Триває підготовка до створення єдиної телекомунікаційної мережі «Кадри АПК», що охопить обласні та районні структури і сільгосппідприємства...

Одне слово, програма, реалізація якої розпочалася в регіоні, доволі широка. Й дарма дехто навіть з високих посадовців вважає, що за умов приватної власності на землю та ринкових відносин втручання управлінських структур в агропромислове виробництво — річ зайва чи й неприпустима. Таке втручання, яке намітилося на Одещині, навпаки — вельми корисне, думається, і для кожного сільгосппідприємства зокрема, і для регіонального АПК загалом.