Хвиля громадського протесту проти масштабної фальсифікації результатів виборів Президента України не стихає другий тиждень поспіль. Для захисту конституційного права народу на вільне волевиявлення та забезпечення легітимного приходу до влади нового глави держави в країні оголошено загальнонаціональний безстроковий політичний страйк та створено страйковий комітет. Координує його член комітету національного порятунку, голова Партії промисловців і підприємців України Анатолій Кінах.
— Анатолію Кириловичу, було б цікаво, що думає про страйк координатор українського страйкового комітету?
— Я захоплююся мужністю та наполегливістю тих, хто захищає свої конституційні права та свободи на площах і вулицях. Народ звівся з колін і з посмішкою, з величезним почуттям власної гідності чітко сформулював, яку владу він готовий поважати. Серед тих, хто долучився до акції, — тисячі промисловців і підприємців. Я втішений, що всеукраїнські страйкові акції є цивілізованою та чесною протидією цинічному глумлінню над законами, яке демонструє влада. Саме на майданах сьогодні захищають Конституцію і закони, відстоюють право на вільне волевиявлення та громадські свободи. Страйковий комітет докладає зусиль, щоб представники місцевих органів влади та силових структур толерантно, з повагою ставилися до страйкуючих, всіляко їх підтримували, відчували свою відповідальність за дотримання їхніх трудових та інших конституційних прав.
— Отже, страйк — єдиний спосіб зробити так, щоб голос народу таки був почутий?
— Поза сумнівом. Загальнонаціональний політичний страйк — потужний метод захисту справедливого народного волевиявлення та верховенства права.
— До речі, як підтримує страйк промислово-підприємницька спільнота?
— Досить активно. Інакше й бути не може. Промисловці і підприємці з перших днів незалежності —самодостатня потужна сила, яка наповнює державний бюджет та створює робочі місця. Однак весь час їм доводилося важкою працею виборювати свої права, попри шалений тиск адміністративно-бюрократичної системи, свавілля чиновників, ручне управління. І не завжди ці зусилля були успішні.
Сьогодні з’явився ще один шанс. І підприємці керуються логікою: якщо ми відстоїмо своє право вибору, значить, відстоїмо демократію, а тому — захистимо й права на приватну ініціативу, чесне підприємництво, права власника та інвестора. Ніхто з підприємців, менеджерів і директорів ніколи не змириться з хаосом і подвійними стандартами в податковій системі, криміналізованим податком на додану вартість, державним рекетом, який пригноблює малий та середній бізнес, недосконалістю кредитно-банківської системи тощо. Нам потрібен відкритий шлях до ефективної економічної діяльності за сучасними світовими стандартами, до інвестиційно-інноваційного ривка та істотного розширення вітчизняних та міжнародних ринків. Лише так ми розв’яжемо проблеми соціальної сфери, зробимо українського громадянина заможним та впевненим у завтрашньому дні. Тому сьогодні в Україні страйкують близько 27 тисяч підприємств. Страйк проходить у повній відповідності до чинного законодавства. Робиться все можливе для того, щоб ця акція не паралізувала промислову та фінансово-економічну життєдіяльність країни. До загальнонаціонального страйку долучилися підприємства всіх галузей промисловості та з усіх регіонів країни. І їх кількість невпинно зростає.
Підприємства зазвичай не вдаються до повної зупинки роботи. Форми страйку — найрізноманітніші. Колективи проводять мітинги, організовують годинну зупинку виробничих процесів, перераховують кошти учасникам акцій непокори тощо.
— Влада каже, що протестні акції неодмінно призведуть до соціально-економічної кризи...
— У такий спосіб вона намагається перекласти власну вину за огріхи економічної політики та їхні наслідки на представників опозиції. Для цього вона безсоромно користується політичною кризою в країні та звинувачує в дестабілізації ситуації тих, хто насправді захищає демократичні цінності та верховенство закону. Причину зниження темпів економічного розвитку країни, зменшення надходжень до бюджету слід шукати в тривалій безсистемній економічній діяльності політики уряду, яка мала відвертий фіскально-адміністративний характер. Штучно створена хлібна криза, проблеми ринків нафти та нафтопродуктів, продуктів харчування розв’язувалися одним шляхом — посиленням ручного управління економікою всупереч ринковим законам та логіці глибокої системної роботи. Віце-прем’єр-міністр з питань ПЕК Клюєв, попри нафтову кризу, як і голова Національного банку Тігіпко замість роботи над стабілізацією фінансово-банківської системи, п’ять місяців поспіль займалися виборчою кампанією кандидата від влади. Зрозуміло, що все це не могло не призвести до негативних наслідків...
Одна з причин уповільнення темпів економічного розвитку криється в популістських рішеннях з підвищення пенсій, зростання соціальних виплат без відповідного економічного підгрунтя. У зв’язку з безсистемними виплатами на ринку з’явилася грошова маса, яка не була підкріплена товарною масою. Виникла серйозна інфляційна загроза.
Сьогодні соціально-економічна ситуація в країні, якщо розглядати її суто в економічній площині, насправді не є катастрофічною. Однак такою її можуть зробити злочинні та безвідповідальні дії окремих політиків. Подолання поточної соціально-економічної кризи залежить від того, як швидко буде прийнято рішення щодо легітимного приведення до влади нового Президента України. Що довше влада гальмуватиме ухвалення доленосних для майбутнього розвитку країни рішень та нехтуватиме правом громадян на вільне волевиявлення, то більше загострюватиметься соціально-економічна ситуація в країні.
— Анатолію Кириловичу, Ющенку дедалі частіше закидають, що його президентство неминуче призведе до погіршення економічних стосунків з Російською Федерацією...
— Два тижні тому я разом з вітчизняними підприємцями брав участь у роботі XІV з’їзду Російського союзу промисловців і підприємців. Там відбулася абсолютно відверта та конструктивна розмова про останні події в Україні. Запевняю: твердження про те, що начебто російська бізнес-еліта пов’язує надії на активізацію економічних відносин лише з провладним кандидатом, — це абсолютна неправда, штучно створений міф. Принагідно зауважу, що позиція мера Москви Ю. Лужкова на форумі в Сєверодонецьку не відображає настроїв російського народу. Більшість росіян — свідомі та розумні люди, і, повірте, вони добре розуміють політичні та соціально-економічні реалії України, усвідомлюють реальну сутність обох кандидатів в Президенти.
Я закликаю громадян обох держав не піддаватися на провокаційні та антизаконні заклики окремих посадовців Росії та України, які своїми заявами знищують багаторічний фундамент довіри та загрожують економічному співробітництву країн. Промисловці та підприємці обох країн, маючи багаторічний досвід економічної співпраці та довіри одне до одного, дотримуватимуться конструктивної і прагматичної позиції. Ми проявлятимемо витримку і терпіння та займатимемося не деклараціями, а конкретними справами. Нинішнє політичне протистояння в Україні не повинно позначитися на обсягах двостороннього економічного співробітництва та партнерських відносинах між підприємцями.
А злочинні сепаратистські заклики повинні знайти жорстку правову та моральну оцінку. Оскільки порушено Конституцію країни, винних в цьому керівників областей має бути покарано.
