Тиждень розпочався з політичних лозунгів «Ані кроку назад!» і полювання на гроші з боку банків та їхніх клієнтів. На чорному ринку в регіонах за долар давали 8—10 гривень. Безпрецедентні заходи Нацбанку: обмеження на дострокове зняття депозитів, кредитування, видачу готівки, продаж іноземної валюти тощо, — спричинили новий сплеск ажіотажного попиту на іноземну валюту. Бізнес почав виводити гроші з банківської системи: у вересні обсяги депозитів юридичних осіб зросли на 15,8 відсотка, в жовтні — зменшилися на 7,5.
Так, встановлення конвертаційної межі у 50 тисяч доларів США для безготівкового долара стало сигналом для багатьох підприємств здійснювати лише архіважливі платежі, переводити гривню в долар і євро.
Як наслідок, скажімо, знизився рівень оплати за енергоносії, про що поінформували керівників держави представники ВАТ «Павлоградвугілля»та Мінпаливенерго. Різке зниження розрахунків за електроенергію ускладнює розрахунки генерувальних станцій за відвантажене вугілля, що, в свою чергу, стримує підготовку нових видобувних лав і вже загрожує простоями шахт на початку наступного року. Дуже прикрий, але, з огляду на політичну кризу, цілком прогнозований факт.
Нацбанк заборонив комерційним банкам «підгодовувати» іноземною валютою обмінники. З 2 жовтня операції з купівлі-продажу валютної готівки комерційні банки здійснюють лише через свої каси, попри те, що вам не продадуть більш як 300 доларів. Навіть менше, оскільки вас запевнятимуть, що готівки немає. На додачу до запобіжних заходів самих комбанків це скидається на конвертаційний шлагбаум для дрібного клієнта, але, зважаючи на революційний стан суспільства, що тут дивного? Нацбанк захищає ліквідність банківської системи всіма доступними йому засобами — від рекомендацій не проявляти активності до жорстких обмежень на валютному ринку. Навіть розуміючи, що жорсткий тиск на кредитну сферу зменшує обороти торгівлі, нівелюючи тим самим дієві антиінфляційні заходи. Коли грошовий ринок згортається у своєрідну підзорну трубу, а через неї політики починають зазирати в майбутнє, тоді реалії видаються спотвореними. А що насправді?
Насправді платіжні відносини в жовтні (поки що найбільш інфляційному місяці) засвідчили: є серйозні передумови для посилення ліквідності банківської системи, попри несприятливе превалювання імпорту над експортом на 2 мільйони доларів США. На те були причини — зменшення обертів металургії, хімічної промисловості і машинобудування через уповільнення реального зниження курсу гривні до євро і російського рубля. Проте сальдо поточного рахунку лише на 334 мільйони доларів США не відповідає прогнозу і становить 6 мільярдів 100 мільйонів доларів США — рекордний по відношенню до ВВП результат. До того ж країна й надалі має непогану перспективу притоку валютної виручки. І платіжний рахунок спонукає не до послаблення гривні, а навпаки — до її зміцнення. Панікувати за таких обставин немає економічних підстав, існують лише політичні підставки.
Якщо оцінювати сьогодні стан економіки за валютним курсом, як за термометром, то слід вирушати до ізолятора, який влаштували політики і політикани. Ускладнення є, але не смертельні. Те саме ВАТ «Павлоградвугілля» почало скаржитися на споживачів, які раптом припинили розрахунки, буквально через тиждень після того, як достроково виконало річне завдання з видобутку, видавши на-гора понад 10 мільйонів тонн вугілля. До речі, наші вітання з переконливою перемогою і побажання, за висловом відомого парламентарія, не збиватися з ритму.
І ще про одне. Міжнародне рейтингове агентство Fіtch відмовилося переглядати присвоєний Україні рейтинг В+ зі стабільним прогнозом. Воно вважає, що макроекономічний стан, співвідношення власних і позичкових коштів, дотепер значні валютні резерви залишають банківській системі простір для маневру і високі шанси уникнути загрози дефолту. І підкреслюють водночас, що політичні ризики вони врахували. Зрозуміло, що не всі рейтингові агентства міркують так само. Але більш важливо, що, власне, думаємо з цього приводу ми самі.