На кладовищі в’язнів концтабору «Шталаг №360» у Луцьку урочисто встановлено меморіальну дошку.
Тривалий час сам факт існування у місті табору для радянських військовополонених замовчувався. Його бранцями в роки війни стали солдати і офіцери 5-ї армії генерала Потапова та прикордонники, які стримували перший удар гітлерівських загарбників. Саме завдяки їхній мужності вдалося уповільнити наступ фашистських дивізій і організувати оборону Києва.
В колишньому СРСР полонених вважали зрадниками, тому на місці, де покоїться прах майже 4 тисяч в’язнів, лише у 1975 році встановили скромний обеліск. На ньому викарбувані слова: «Жертвам фашизму від громадян Луцька». І жодної згадки про мученицьку смерть захисників держави.
Велика заслуга у відновленні історичної справедливості належить волинським краєзнавцям Юрію Мазурку та Геннадію Гульку. Саме вони з’ясували, що на території колишньої Луцької тюрми із жовтня 1941-го по червень 1942 року були розстріляні чи померли від голоду й холоду 10530 військовополонених. Більшість із них поховано за стінами табору та поблизу села Гнідава. Одну з таких могил пошуковці виявили у 2009 році, а в наступному останки червоноармійців перепоховали на кладовищі.
Завдяки подвижницькій роботі обласної громадської організації «Сумління» на сьогодні встановлено прізвища 115 загиблих. За її ж ініціативою минулоріч на мурованій огорожі Луцької тюрми з’явилася перша меморіальна дошка, яка сповіщає про існування тут концтабору, а відтепер — іще одна з написом: «Тут поховані радянські військовополонені, які загинули в нацистському таборі «Шталаг №360» впродовж осені 1941—весни 1942 років. Вічна їм пам’ять!»
Священики Української православної церкви провели молебень за упокій душ замучених фашистами воїнів.
Сьогодні активісти порушують питання про присвоєння кладовищу на вулиці Гнідавській статусу меморіалу.
Волинська область.
Фото автора.
Активіст ВОГО «Сумління» Геннадій Гулько біля пам’ятника замученим у концтаборі в’язням.
