Робоча роба все-таки пасувала цьому худенькому юнакові. В юначої сутулості вже вгадувалися риси майбутнього корабела: статечна хода, неквапливі, розмірені рухи. Познайомившися з Дмитром Кочкіним ближче, зрозуміла: підкуповували хлоп’яча безпосередність і дуже грамотні, усвідомлені відповіді газоелектрозварника четвертого розряду.
Дмитро вступав до Севастопольського ВПУ-3 із властивою хлопцям його віку невизначеністю. Він не був упевнений, що професія зварника — його майбутнє. Але йому потрібна була така робота — престижна, грошова. Два роки тому Дмитро проходив на «Севморзаводі» першу практику. Можливо, вона й розвіяла всі сумніви? Робота змушувала думати, вимагала знань. І цим подобалася.
Перемога хлопця на Всеукраїнському конкурсі професійної майстерності (серед профтехучилищ України) за фахом «електрозварник» була заслуженою нагородою.
— Якоюсь мірою я собі довів: я можу, але до досконалості ще треба багато чому навчитися, — скаже він мені два місяці потому. —У світі є 132 види зварювання, а я володію лише двома.
Але одного хлопець усе-таки досяг: після конкурсу йому присвоїли четвертий розряд. Нині Дмитро працює в хорошій бригаді серед майстрів корабельної справи.
Слово «ярд» означає корабельний двір. Щорічно в ВАТ «Севастопольський морський завод» проходять практику понад 200 хлопців. Переважно це діти із малозабезпечених родин, що живуть у реальному світі серед дорослих, здатних навчити їх працювати, а отже, заробляти гроші. Впевнена, у хлоп’ячій свідомості — це великі цінності, котрі вони з віком зможуть гідно оцінити.
Севастополь.
