Нині у Криму — час традиційних зустрічей різних національних громад

...Заради дружнього спілкування в Алушті та селищах Партеніт і Запрудне на «койдеш корушув», що в перекладі означає свято односельців, запрошують представників не лише кримськотатарського народу. Як заведено здавна, неквапні бесіди про суще й вічне, мудрі поради, як дружно, гідно й праведно прожити у цьому мінливому світі, ведуть люди різних віросповідань і традицій за столами з національними стравами і кримськими солодкими дарами осені. Треба було бачити, як молодшають очі довгожителів, захоплених майстерністю учасників улюблених усіма турнірів із національної боротьби — куреш, як запально виконує молодь давні народні кримськотатарські танці, як у вогненне коло обов’язково «входять соколом» найповажніші земляки — як то кажуть, вдаривши лихом об землю, забувши про тягар прожитих літ і випробування долі. За вдале проведення нинішнього свята взаєморозуміння, обійми друзів, співані разом улюблені задушевні пісні учасники зустрічей односельців дякують їх організаторам — відділу міжнаціональних відносин Алуштинської міськради і кримськотатарській громадськості.

У такій само атмосфері братання і греки півострова відзначили своє національне свято «Охі!», в перекладі — «Ні!». Голова Керченського грецького культурно-просвітнього товариства Борис Бабич нагадав землякам:

— Народилося воно після 1940 року, коли король Греції Георг від імені свого народу сказав рішуче «Ні!» у відповідь на ультиматум фашистської Італії передати порти Еллади в розпорядження агресорів. А уряд і грецька православна церква закликали земляків до опору, не маючи шансів на перемогу. Лише через півроку героїчних боїв Грецію змогли повністю окупувати німецькі фашисти. Та й після поневолення народ не скорився загарбникам. Бійці руху Опору вели боротьбу з коричневою навалою до переможного 1945 року. Керч кримські греки вважають особливим для їхньої історії місцем. Саме тут у сиву давнину тодішній володар цього краю Мітрідат VІ Євпатор сказав рішуче «ні!» вимогам римського полководця Юлія Цезаря й обрав смерть замість полону. Понад 20 років прожив у Керчі й помер у 1805 році борець за відновлення грецької держави Ламбра Кацоніс. Його особиста зброя стала національною святинею сучасної Греції. Не випадково відразу кілька грецьких міст заявили про бажання встановити з Керчю тісні побратимські стосунки. А між муніципалітетом афінського району Елініко, який співробітничає з Керченською міськрадою й кількома промисловими підприємствами, дружба існує вже давно. Урочистості на честь дня «Охі!» з концертами відбулися в центрі міжнародних зв’язків — Домі дружби «Таврика».

Тут провели першу об’єднану звітно-виборну конференцію майже 600 болгар Керчі. Вони визначили головні завдання своєї громади на близьку й подальшу перспективу: турбота про соціальний захист депортованих, навчання молоді рідної мови і збереження культурної спадщини болгар.

А їхні земляки із села Курського Білогірського району разом із представниками болгарської громади Криму, численними гостями цими днями бучно відзначили 200-річчя рідного поселення. До депортації звідси болгар воно звалося Кишлав. Були веселощі і розваги, виступи болгарського фольклорного ансамблю сусідньої Грушівки, аматорських колективів навколишніх сіл, не забули привітати з 104-м днем народження і свою довгожительку — Палажку Прокопівну Труфанову. Гуляли й танцювали до ранку в спільному танці усі: малі й старі, болгари й татари, греки й вірмени, українці й росіяни.

 

Крим.