Денне засідання 27 листопада
На позачергове пленарне засідання Верховної Ради народним депутатам, журналістам, запрошеним довелося проходити крізь живі коридори людей. Кожен, хто йшов крізь це багатотисячне людське море, над яким майоріли державні й жовтогарячі прапори, зустрічався з поглядами поборників справедливого волевиявлення народу, бачив їхні обличчя, хоч би яких поглядів він дотримувався, до яких фракцій належав, не міг не усвідомити: українська душа прокинулася. Результат політики останніх десяти років, за словами Голови Верховної Ради Володимира Литвина, привів суспільство до приниження, розбрату, розколу.
Засідання розпочалося з хвилини мовчання. Цього дня ми поминали жертв голодомору та політичних репресій.
На порядку денному сесії одне питання: «Про політичну кризу в державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента України». Головуючий Володимир Литвин інформує про домовленість на Погоджувальній раді: надати слово представникам кожної фракції і депутатської групи, а потім перейти до голосування за кожен пункт окремо проекту постанови, спільно виробленої також на Погоджувальній раді.
«Ніхто не вийде з цього залу, поки не буде прийнято рішення», — запевнив сесію народний депутат Микола Рудьковський. Але це було зрозуміло й так, бо щойно останній парламентарій пройшов крізь людський коридор, лави демонстрантів зімкнулися.
Оцінку ситуації, що склалася, зробив Володимир Литвин. Політична криза досягла найвищої фази. Верхи вже не можуть впливати на ситуацію, а низи ще не можуть. Влада розійшлася з народом, політика з мораллю. Верховна Рада — єдиний орган, який здатний і мусить прийняти політичні рішення, що виведуть Україну з кризи.
Перший пункт внесеного проекту постанови гласив: результати другого туру виборів Президента визнати недійсними. Від його прийняття чи відхилення залежала подальша робота сесії. Навколо цього й розпочалися дискусії.
У виступах представників фракцій і груп Василя Бартківа («Центр»), Віктора Пинзеника («Наша Україна»), Петра Симоненка (КПУ), Юлія Іоффе («Трудова Україна»), Ігоря Шурми (СДПУ(о), Олександра Турчинова (БЮТ), Богдана Губського («Єдина Україна»), Олександра Бандурка («Демократичні ініціативи»), Василя Надраги («Союз»), Валерія Пустовойтенка (НДП-ПППУ), Михайла Гладія (Аграрна партія), Володимира Пєхоти («Регіони України») лунало багато пропозицій радикального і менш радикального змісту, але основна мета була одна: вивести Україну з кризи.
«Визнати вибори недійсними — це політичне рішення. Під нього необхідно прийняти правову базу», —переконаний Володимир Литвин.
За перший пункт постанови — визнати недійсними результати повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада 2004 року, що відбулися з порушеннями виборчого законодавства і не відображають повною мірою волевиявлення народу, — проголосувало 255 народних депутатів.
Далі обговорення проекту постанови проходило без гострих дискусій. Парламент висловив недовіру ЦВК, ухвалив створити тимчасову слідчу комісію з перевірки порушень виборчого законодавства, доручив тимчасовій спеціальній комісії з політичної реформи подати на розгляд з 1 по 3 грудня підготовлений законопроект конституційних змін. Усього проголосовано 12 пунктів проекту постанови. В цілому її прийнято конституційною більшістю народних депутатів — 307 голосами.
На сесії головуючий поінформував про вихід народних депутатів Володимира Майстришина та Ігоря Челомбітка з фракції «Регіони України», Антона Кіссе з фракції СДПУ(о).
