З досьє «ГУ»
Станіслав КОСІНОВ, народний депутат України (виборчий округ № 170, Харків). Народився в 1971 році в Харкові в сім’ї службовців. У 1996 року закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого за фахом правознавство. Кандидат юридичних наук. До обрання в парламент — директор юридичної фірми «Енергосервіс». Член Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і безпеки. Фракція Народної аграрної партії України.
— Два з половиною року парламентської роботи — це стаж. Але і старожилом Верховної Ради вас не назвеш. Можете підвести власні попередні підсумки?
— До обрання в парламент я по роботі постійно контактував з енергетиками, добре знав їхні проблеми. Тому парламентський комітет з питань ПЕК — це мій профіль, можна сказати, спеціалізація. Нині я в складі робочої групи зі створення україно-російського газотранспортного консорціуму. Щоправда, моя законотворча діяльність має швидше соціальний характер, ніж економічний. Це нові редакції законів, що стосуються порядку нарахування пенсій, надання відпусток одиноким матерям, пільг дітям-чорнобильцям, працевлаштування інвалідів, усиновлення дітей тощо. Проекти нових законів про соціальне партнерство і соціальне обслуговування — також у моєму активі.
— Чому ви вирішили вступити до Народної аграрної партії і її фракції в парламенті?
— Більш як рік я був позафракційним депутатом. Потім виступив одним з ініціаторів створення групи «Центр». А перехід до фракції Народної аграрної партії практично збігся зі зміною її лідера. Володимир Литвин — політик, вплив якого на процеси у владі неможливо переоцінити. Під час нашої розмови про майбутнє партії Володимир Михайлович сказав містку фразу про те, що партія, яка побудована за галузевими ознаками, не має перспектив. Думаю, найближчим часом наша партія може на з’їзді змінити назву на Народну партію України, хоча розвиток аграрного сектора економіки, безумовно, залишиться серед партійних пріоритетів.
— Перед минулими парламентськими виборами ви висували ідею надання Харкову спеціального статусу. Ця ідея ще актуальна?
— Мало того, не один Харків потребує особливого ставлення. Сьогодні є необхідність для всіх міст-мільйонників звести до одного закону пріоритети, умови розвитку, порядок сплати податків, удосконалити організаційно-правову структуру місцевого самоврядування (розмежувати повноваження і його органів, і посадових осіб), чітко визначити відповідальність за прийняті ними рішення. Адже є програма розвитку малих міст. А чинна політика держави щодо міст із мільйонним населенням, на жаль, відсутня. Разом з народним депутатом Михайлом Добкіним — також харків’янином — ми внесли до парламенту законопроект про статус великих міст України.
— Серед ваших законодавчих ініціатив є ще один цікавий документ — Кодекс поведінки державних службовців. Навіщо потрібний такий закон?
— Кодекси поведінки державних службовців працюють у багатьох країнах світу. Ми не винаходили велосипед. Прийняття такого кодексу — одна з вимог для країн, що входять до Європейського союзу. В Україні видано указ Президента, відповідно до якого Кабінет Міністрів має розробити відповідний документ. Оскільки це не зроблено дотепер, у групи народних депутатів народилася ідея самим написати проект кодексу, який повинен визначити вимоги до всіх держслужбовців. Мало того, це дало б змогу нашим громадянам під час оскарження дій чиновників посилатися на конкретну норму права кодексу.
— Ви голосували за ратифікацію угоди про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). В якому геополітичному напрямі повинна рухатися Україна, на ваш погляд, у бік Європи чи Росії?
— На Схід чи на Захід — такого просто не буває. Кожна держава повинна розвивати відносини з сусідами і з усім цивілізованим світом. Інше питання — треба відстоювати суверенітет держави і не підписувати угод, якщо вони хоч якось ущемлятимуть наші інтереси.
— Якою, на ваш погляд, має бути роль парламенту у виборчому процесі?
— Парламент насамперед має виконувати свою законодавчу функцію й усувати всі недоліки у виборчому законі. Водночас Верховна Рада зобов’язана дати політичну оцінку подіям і має працювати в будь-якій ситуації. А перешкоджання виконанню функцій головного законодавчого органу країни ніколи не сприятиме стабільній роботі в державі.
— І останнє. Розкажіть про свою родину, дітей, можливо, захоплення.
— Про що я напевне не мріяв у дитинстві це — стати депутатом! За сімейною традицією, збирався стати військовим. Після школи подав документи до Військової інженерної радіотехнічної академії імені Говорова. Але після розпаду СРСР військові інженери виявилися не потрібні державі. І, як багато моїх однокурсників, я вирішив піти з академії й одержати цивільну професію юриста. І ця професія мене не розчарувала.
А з дружиною ми — однокласники. Дружили з восьмого класу, а в 1991 році одружилися. У нас дві дочки-близнятка — їм по дев’ять років. Що цікаво: іноді вони, здається, можуть спілкуватися і розуміти один одного без слів. Моя сім’я живе в Харкові, до того ж у моєму виборчому окрузі. Тому весь вільний час намагаюся проводити дома.
