Ради на місцях на позачергових засіданнях приймають рішення про підтримку Віктора Ющенка і визнання його Президентом України. Ці рішення дехто з політиків вважає протизаконними, мовляв, органи самоврядування не мають жодного відношення до визнання чи невизнання Президента, а мають виконувати свої, окреслені Конституцією і законом про місцеве самоврядування, повноваження. Чи є це беззастережне і єдино правильне твердження? Поміркуймо разом.
«Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» — записано в Конституції України. Тож запитаймо себе: чи є результати виборів на кожній виборчій дільниці села, селища, міста «питанням місцевого значення»? З одного боку, так — бо і списки виборців формують місцеві органи влади і члени дільничних комісій, і виборці — це члени територіальної громади. Результати виборів громади — сукупність вибору кожного окремого громадянина.
Чи набувають вони загальнодержавного значення? Логічна відповідь на це запитання записана в Конституції України у статті 5 такими простими і вагомими словами: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу».
Отож ради — органи місцевого самоврядування, приймаючи певні рішення, на мою думку, висловлюють волю громади на основі їх вибору. Проте, здається, було б логічним ініціювати депутатам місцевих рад і перевірку діяльності членів територіальних громад, які працювали у дільничних виборчих комісіях і допустили фальшування результатів голосування земляків. Рішення про перевірку їхньої діяльності — це також був би прояв влади народу.
А що вже до постулату про те, що ніхто не може узурпувати владу, то якраз дії фальсифікаторів результатів голосування виборців і можна, вважаю, розцінити як намагання створити умови для узурпації влади.
У статті 3 Конституції України записано: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Оскільки вищі представники державної влади в Україні, що, як знов-таки записано в Конституції (стаття 6), здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу і судову, поки що перебувають у досить небезпечній невизначеності, своє слово говорить народ — рішеннями рад, мирними демонстраціями і мітингами. Бо він є джерелом.
