У Київському театрі оперети, який цього сезону святкує своє 70-ліття, з’явилася нова сцена — мала, або «Театр у фойє». Як і на головній сцені, тут ставитимуть французьку або віденську оперету. До відкриття «Театру у фойє» підготували одноактну «Звану вечерю з італійцями» Жака Оффенбаха. Тут лише чотири актори, у «хорі гостей» також четверо виконавців, дюжина оркестрантів з диригентом і 16 столів з 64 стільцями для глядачів (людей прийшло більше і стільців ще додали). Видовище було значно веселішим, ніж буває у великому залі, де майже всі жарти в діалогах видаються запліснявіло старими, а спів — часто фальшивим і нещирим.
Оперету, справді, є за що не любити. В даному випадку для цього з’являється ще один привід: квитки на вистави «Театру у фойє» коштуватимуть по 70 грн. — за м’які стільці, столи з скатерками, свічками, бутафорними фруктами у прозорій вазі та келихом справжнього шампанського включно! Отже, керівник театру Богдан Струтинський мріє спочатку про «публіку-спонсора», а вже потім — про «публіку-поціновувача». Мріє про те, що на французьку пародійну оперету ходитимуть так само дружно, як на естрадні виступи сатириків, чиї тексти неодмінно резонують із сучасними контекстами і підтекстами, так само, як півтора століття тому це було з лібрето та музикою оперет Оффенбаха (подібних до «Званої вечері з італійцями» музичних фейлетонів у нього більше ста!). О, тоді до театру «Буф-Паризьєн» мали за честь потрапити найбагатші європейці. А Оффенбах насміхався над ними, та йому вибачали, бо він мав власний театр та головного редактора часопису «Фігаро» за таємного компаньйона. Проте зараз, коли персонаж Оффенбаха Боніфас (Володимир Одринський), закоханий в Ернестіну (Ірина Беспалова), зізнається дівчині, що скоро допише оперу і відразу забагатіє, то ми йому не надто віримо, бо знаємо, скільки українських опер, оперет і мюзиклів ніколи не доходили до сцени. А ще ми добре розуміємо, чому багатий кравець мсьє Шуфлері (Олександр Трофимчук) так хоче похвалитися перед гостями — аптекарем і начальником пожежної команди Ліона, саме італійськими співаками. І сміємося, коли Ернестіні, Боніфасу і самому мсьє Шуфлєрі доводиться вдавати з себе іноземців і співати італійську тарабарщину «пататі-патата» для гостей, котрі вдають із себе оперних експертів та знавців італійської мови.
А взагалі, тут весело! 
І маленький оркестр звучить пречудово. Український переклад «розмовного» тексту й тексту віршованого (у вокальних номерах) навдивовижу непоганий і навіть дотепний. Кажуть, над ним працював сам Богдан Струтинський. Жарти очевидні, а натяки по-дитячому прозорі. Тож спонсорам і меценатам, які приходитимуть на наступні вистави, при нагоді буде з чого робити висновки.