Завтра — День працівників сільського господарства
На ланах виборюється продовольча безпека країни
Цілковита невизначеність на електоральному полі напередодні вікопомної події породила певну невизначеність на полі хлібному. Загальнодержавний зерновий коровай майже в коморі — дещо затягнулися кукурудзяні жнива. Але й допоки важко встановити, наскільки вагомим він уродився. Експерти з одного політичного табору разом з Міністерством агрополітики наголошують на небувалому з часів проголошення Україною незалежності зерновому врожаї 45 мільйонів тонн, з іншого заперечують — зібрано мільйонів на десять менше. Але навіть якщо рівнятися на той мінімум, можна з упевненістю сказати — ми з хлібом!
І хоч як це банально звучить, наш хлібний добробут нинішнього-наступного року здобуто в нелегких умовах селянськими мозолястими руками. Тому і день вшанування аграріїв — третю неділю листопада — обрано не випадково, коли, за логікою, завершуються польові роботи. Селян напередодні свята щиро вітають Голова Верховної Ради, Президент, Прем’єр-міністр. Віншують їх народні обранці незалежно від політичних поглядів та уподобань. Адже ситуація на полі хлібному значною мірою залежить від поля законодавчого, на якому і нинішнього року відбулося чимало істотних для сільгоспвиробників змін. Що позитивного останнім часом запроваджено у правовому полі і до яких кроків необхідно вдатися задля поступального розвитку агросектору? З таким запитанням наш кореспондент звернувся до членів Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин.
Валерій Мартиновський, фракція Народної аграрної партії України:
— Що я особисто зробив для агропромислового комплексу? Більше позитивних емоцій отримав у цьому плані від роботи в минулому скликанні. Гордістю кожного депутата може бути участь у народженні Земельного кодексу — це, вважаю, найголовніше. Також серед визначальних документів, спрямованих на становлення ринкових відносин в аграрній економіці, — низка законопроектів: запровадження іпотеки та створення іпотечного банку, введення земельного кадастру, розробка ефективних механізмів функціонування біржової торгівлі, ринку зерна. Що треба врегулювати? Три роки боремося за скасування експортного мита на насіння соняшнику. Засмучує аграрна політика уряду — вважаю її невиваженою, декларативною, а іноді просто нерозумною. Яскравий приклад — ринок м’ясопродукції. Масовий її імпорт може спричинити обвал цін на м’ясо на вітчизняному ринку. Знову повертаємося до ситуації, коли ціна була нижча за собівартість виробництва. Таким чином завдамо галузі непоправної шкоди. Заяви про те, що зібрано 45 мільйонів тонн зерна — це все блеф. Вал, можливо, й зібрали. Та подивіться, якої якості! Які гроші виробники отримали за це збіжжя?! Збираємо кукурудзу — немає грошей навіть на те, щоб її просушити. Десятки, сотні тисяч тонн її псується на токах. У результаті зерно стає непридатним навіть на фураж.
Омелян Парубок, фракція комуністів:
— Цільової аграрної державної політики в нас не видно — намагаємося лише навздогін якось пом’якшити негативні наслідки дикого ринку. То великий урожай за кордон прилаштовуємо, то кошти шукаємо, щоб корови з голоду не виздихали. Цього року кукурудзу посіяли. Де підготували свої сушарки — посушили і продали. А тепер у селянина сирої навіть по 200 гривень за тонну ніхто не хоче брати. І нема де сушити, бо кажуть, державних елеваторів нема. Раніше були. І сушили. І кукурудзи сіяли стільки, скільки було потрібно. А тут насіяли кукурудзи — 7,5 мільйона тонн вже зібрали, ще мільйона півтора у полі. І бігаємо з нею...
Що насамперед треба зробити? Тільки ворог народу може не підтримувати продовження мораторію на купівлю-продаж землі. Те, що відбувається у цій сфері, — просто жах! То казали — знайдемо свого ефективного хазяїна, то вже шукаємо німців, шведів, тільки не українців. Як тут вірити, що гектари ніхто не скуповуватиме? Баварець до нас на Черкащину приїхав. Вважайте, дарма забрав сім тисяч гектарів і господарює. А в Німеччині треба сто тисяч євро за кожен гектар заплатити. І про соціальну політику на селі чути лише гарні слова. Продаж вирощеного й відгодованого — єдине джерело доходів селянина.
Іван Томич, голова аграрного комітету, фракція «Наша Україна»:
— Народні депутати четвертого скликання прийняли більше тридцяти дев’яти законів, пов’язаних із розвитком АПК. Зокрема, базовий Закон «Про державну підтримку сільського господарства України». Біда, що з усіх ухвалених документів лише десята частина нині працює на українського селянина. Решту ні в плані підзаконних актів, ні в плані бюджетної фінансової підтримки не реалізовано. Незабаром друга річниця прийняття Закону «Про особисте селянське господарство», а уряд досі навіть програму для виконання його положень не розробив. Треба забезпечити виконання прийнятої законодавчої бази, і це буде першою підвалиною для реального відродження українського села. Що стосується купівлі-продажу сільгоспугідь, вважаю, треба зачекати, бо не відпрацьовано механізм державної політики щодо ринку землі, немає цілісного врегулювання законодавчої бази.
Розпитувала Галина КВІТКА.
