Соціальні аспекти бюджету-2005

Питання щодо належного рівня державного фінансування соціальної політики протягом тривалого часу залишається спірним і в розвинених, і в бідних країнах. У державах з ілюзіями «загального добробуту» з максимальним рівнем державного забезпечення соціальних програм останнім часом ситуація змінюється на неспроможність навіть найбагатшого бюджету задовольнити всі соціальні проблеми без загрози виникнення кризових ситуацій в економіці. Іноді дивний вигляд має в розвинених країнах скорочення соціальних програм як бажання уникнути зловживань з боку споживачів державних соціальних послуг, а не як намір порушити соціальні права громадян.

Міжнародний досвід соціальної політики передбачає достатньо обмежене застосування такого інструменту соціальної політики, як бюджетне фінансування соціальних програм. Це особливо стосується житлової політики, медичного забезпечення та пенсійних програм. Використання страхових фондів є одним із найоптимальніших шляхів належного фінансування цих галузей. Крім того, поширюється тенденція пошуку альтернативної державній підтримки соціальних служб. Зокрема, в країнах з розвиненою економікою неприбуткові недержавні організації, які надають послуги соціально вразливим категоріям населення, залишили поза конкуренцією державні служби. Також приділяється належна увага розвитку альтернативних недержавних форм фінансування соціальних програм. Спектр інструментів соціальної політики постійно розширюється, і зменшення соціального навантаження на державний бюджет не означає погіршення базових соціальних стандартів — адекватного прожиткового мінімуму, платоспроможного рівня мінімальної зарплати тощо.

Важко оцінювати рівень забезпеченості соціальної політики в Україні. За роки незалежності держава не може підтвердити свій статус як соціальний. Практично все соціальне законодавство має декларативний, а не нормативний характер. Норми соціального захисту не виконуються, бо не можуть бути дотримані через неспроможність вітчизняної економіки наповнити бюджетні програми. З другого боку, в короткотерміновій перспективі певні зрушення відбуваються і соціальні стандарти поступово підтягуються до задекларованих. Повільно, але все-таки проводиться реформування соціальної політики в бік роздержавлення соціальних програм, запровадження соціального страхування. Проте скорочення державних видатків знову-таки не відбувається на належному рівні. Бюджет продовжує залишатись «несоціальним».

Серед основних напрямів бюджетної політики на 2005 рік є збільшення частки соціальних витрат у загальних видатках державного бюджету. Визначаються гарантії виконання бюджету та його збалансованості. Якщо аналізувати його соціальну складову, то все, що стосується найголовнішого завдання уряду — подолання бідності, — у бюджеті передбачено. А видатки на соціальну сферу, за підрахунками Міністерства фінансів, становлять 54 відсотки від загального обсягу (включаючи не лише соціальну допомогу чи заробітну плату, а й видатки на медицину, освіту, культуру).

Чимала частина бюджету пішла на поліпшення соціально-гуманітарного розвитку. Уряд зосередив увагу на підвищенні якості життя громадян, забезпеченні духовного розвитку людини, її життєвих та інтелектуальних якостей, соціальній справедливості та зниженні рівня бідності.

З метою підвищення життєвого рівня населення було здійснено низку заходів, які забезпечили зростання доходів населення, відновлення стимулюючої функції заробітної плати, поступове зниження рівня бідності.

Також було здійснено реформування системи пенсійного забезпечення. З метою подальшого проведення пенсійної реформи урядом здійснено заходи щодо: сприяння прийняттю Верховною Радою законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», поетапної їх реалізації; створення економічних передумов та інформаційно-технічної бази для функціонування обов’язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення; створення ефективної системи зберігання та управління пенсійними активами; скорочення пільг щодо сплати внесків до Пенсійного фонду та впровадження механізму компенсації витрат Пенсійного фонду; остаточного розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; створення системи державного регулювання і контролю у сфері пенсійного страхування.

Виконання цих заходів забезпечить зниження рівня бідності, зокрема пенсіонерів, збільшення розміру пенсії залежно від трудового внеску, акумулювання інвестиційних ресурсів, які спрямовуватимуться в національну економіку.

Звичайно, говорити про те, що сьогодні рівень середньої пенсії та заробітної плати дає можливість повною мірою самореалізуватися пересічному українцю, — гучні слова, але водночас намітилася стійка тенденція до їх підвищення.

Нещодавно уряд ухвалив постанову «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», якою визначено порядок державної адресної доплати до рівня прожиткового мінімуму — до 284,69 гривні — особам, які втратили працездатність й отримували пенсії менше прожиткового мінімуму. Ця адресна доплата почала здійснюватись всім зазначеним особам з 1 вересня 2004 року.

Ухвалене урядом рішення означає, що вперше в Україні чинна виконавча влада виконала статтю 46 Конституції, яка визначає, що «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Адресні державні допомоги-доплати з вересня поточного року будуть отримувати 11,4 мільйона громадян України. Щомісячно на це спрямовуватиметься додатково 1 мільярд 100 мільйонів гривень з Пенсійного фонду і з державного бюджету (за рахунок отриманих понадпланових надходжень від приватизації).

Державну допомогу до прожиткового мінімуму отримають 2,4 мільйона пенсіонерів-лікарів, 2,1 мільйона вчителів, 2,9 мільйона селян. Крім того, адресну допомогу також отримають пенсіонери інших категорій: ліквідатори та постраждалі «чорнобильці», військовослужбовці, діти—інваліди з дитинства, діти—повні сироти.

Уряд відповідно до своїх соціальних зобов’язань використовує зростання і детінізацію економіки для підвищення життєвих стандартів насамперед для вразливих верств населення. Ще 1999 року мінімальна пенсія становила 24,9 гривні, а 2002-го — 42 гривні.

А поточного року середній розмір пенсії (311 гривень) уперше перевищив 50 відсотків середньої заробітної плати. Порівняно з 2002 роком розмір середньої пенсії зріс більш як удвічі. 2004 року зроблено диференціацію трудових пенсій, що означало багаторазове збільшення пенсійних виплат майже для 4 мільйонів пенсіонерів, які працювали у важких та небезпечних умовах, отримували високу зарплатню.

Рівень пенсій в Україні після нещодавнього рішення уряду є найвищим серед країн СНД. Серед республік колишнього СРСР вищий розмір пенсій є тільки в країнах Балтії, де вже працюють недержавні пенсійні фонди, але водночас дорожчі товари і послуги.

В Україні створено реальні передумови виведення економіки на шлях сталого зростання, забезпечення значного підвищення рівня людського розвитку та добробуту українського народу, зокрема: зростання валового внутрішнього продукту у 2003 році на 5—6 відсотків, у 2004-му — майже на 8 відсотків; продовження формування інвестиційного потенціалу економіки — частка валового нагромадження основного капіталу у структурі валового внутрішнього продукту збільшиться у 2004 році до 22 відсотків, а темпи його зростання у 1,5 разу перевищили темпи зростання валового внутрішнього продукту; збільшення обсягів експорту товарів та послуг становило у 2003—2004 роках — майже 5 відсотків; чистий приріст прямих іноземних інвестицій у 2003—2004 роках — на рівні 1 мільярда доларів США щороку; зростання реальної заробітної плати у 2003—2004 роках в середньому на 12—15 відсотків; збереження низьких темпів інфляції та забезпечення стабільності національної валюти.

Сьогодні в бюджеті передбачено 800 мільйонів — на будівництво газопроводів до сіл, 1 мільярд 100 тисяч гривень — на благоустрій сіл, 200 мільйонів — на дороги, що перебувають у комунальній власності (вперше звернули увагу на стан сільських доріг).

Парламентська фракція політичної партії «Трудова Україна» у Верховній Раді України була одностайна в тому, що бюджетний процес стримувати не можна. Опоненти намагалися зробити все, щоб повернути проект на доопрацювання, але, на щастя, їм це не вдалося.

Проект бюджету-2005 розроблявся надзвичайно ретельно і зважено, з максимальним урахуванням пропозицій громадськості. Адже вперше доходна частина бюджету має становити понад 110 мільярдів гривень, а видаткова — 118 мільярдів. Збалансуванню бюджету-2005 сприятиме намір Кабінету Міністрів поступово передати низку фінансових повноважень від центру до регіонів, підкріпивши їх належними ресурсами.

Пропозиції громадськості дали змогу значно посилити реальність, збалансованість і соціальну спрямованість бюджету-2005. У ньому закріплено досягнуті соціальні пріоритети, зокрема, щодо підвищення заробітної плати, пенсій, інших видів соціальної допомоги.

Показники державного бюджету сформовано відповідно до прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2005 рік, виходячи з тенденції зростання економіки України темпами, які будуть одними з найвищих серед країн світового співтовариства, зокрема, номінальний ВВП у 2005 році очікується в розмірі 387,3 мільярда гривень за реального приросту на 8,6 відсотка.

У проекті державного бюджету на 2005 рік пропонується збільшення рівня забезпеченості прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам». Видатки на надання зазначеної допомоги збільшено майже на 200 мільйонів гривень.

Також пропонується вдвічі збільшити видатки на щорічну разову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Видатки на програми соціального спрямування у зведеному бюджеті на 2005 рік становлять 54,5 відсотка проти 49,3 відсотка у поточному році. Порівняно з 2004 роком видатки соціального спрямування державного бюджету зросли на 12,4 мільярда гривень, або на 62,5 відсотка. Водночас у проекті бюджету передбачено видатки в сумі 690 мільйонів гривень на компенсацію несплачених у попередні роки педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки. У такий спосіб повністю буде розв’язано проблему статті 57 Закону «Про освіту».

Депутатська фракція політичної партії «Трудова Україна» у Верховній Раді України вважає, що є цивілізовані форми вирішення спірного питання прийняття бюджету-2005, такі як внесення змін до закону уже за нового уряду. Зокрема, депутатська фракція буде пропонувати зберегти у 2005 році дію деяких законодавчих актів, які були призупинені статтею 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо надання соціальних гарантій, оскільки це істотно не позначилося на видатковій частині державного бюджету України. Наприклад, пропонується забезпечити у 2005 році соціальні гарантії деяким категоріям працівників бюджетних установ з огляду на низький рівень оплати праці цих працівників та незначну суму скорочення потреби в бюджетних асигнуваннях. А саме: надати пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг медичним і фармацевтичним працівникам, педагогічним працівникам та працівникам культури, які працюють у сільській місцевості, встановити доплату за вислугу років працівникам музеїв та бібліотек, поновити забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1—3 класів загальноосвітніх навчальних закладів, переглянути показник рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям, збільшити розрахунковий розмір державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Адже збереження вищезазначених пільг та виплат зменшить чисельність тих, хто звертається по державну соціальну допомогу, зокрема, по призначення субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.