Коли кажуть, що імпортна книга заполонила наші прилавки, то йдеться передусім не про Шекспіра, а про так звану масову літературу, про те, що читається легко, так, як лузається насіння або, прости Господи, попкорн. Але це не означає, що у нас такого «попкорну» нема. Є, і немало, скажімо, видавництво «Зелений Пес» братів Капранових успішно спеціалізується на виданні такого масового чтива. Ось одна з таких книжок — роман «Електоральний оргазм» Сергія Харченка, письменника й хірурга. Харченко досить вправний майстер сюжету, там є все, що треба: любов, політика, великі гроші й стрілянина. Мова — так собі, але то байдуже, головне — зручний кишеньковий формат. Подібного штибу література всюди однакова — в Америці, в Росії, у нас. Її можна назвати «поганою». Але чим все-таки наша «погана» література краща за будь-яку іншу? А тим, що про наші реалії ніхто не напише краще за нас! Той самий Харченко (за деякими ознаками, він родом з Дніпропетровська) чудово описує те славне місто, а також Київ, куди дорвалися провінційні ковбої-політики, герої роману. Закордонний автор нам цього не опише, а якщо й опише, то неодмінно десь збреше. А цей роман саме час прочитати за ті кілька днів, що лишилися у нас до виборів. Там теж зі знанням справи описано вибори — як іноді з нічого роблять політиків і як вони знову стають нічим.
