Нещодавно Українська Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів і видавництво «Зелений Пес» оприлюднили проект закону України про захист нашого ринку друкованої продукції
Автори проекту виходять з того, що вітчизняні прилавки потрапили під контроль потужних іноземних виробників. Як українським видавцям відвоювати власний книжковий ринок? Без участі влади тут не обійтись. Держава захищає ринки сільгосппродукції, металобрухту, цукру. А хіба книжки гірші за металобрухт? За 2003 рік в Україні видано 0,36 книжки на душу. У 2004 році книжки обклали податками, і обсяги видання впали учетверо. Тепер пільги повернуто. Отже, обсяги книговидання «зростуть» до 0,36. Але що таке 0,36 книжки, якщо Росія, Білорусь торік видали по 5 книжок на душу! Читати ми не перестали. Отже, порожнечу на ринку заповнили видавці близького зарубіжжя. І тепер наші книжки посідають менш як 10 відсотків ринку. Який ще сектор вітчизняного ринку отак окупований імпортом? Видавці втомилися переконувати владу культурницько-патріотичними аргументами — час перейти до аргументів економічних. Отже, для держави є суто економічний резон у тім, щоб захищати ринок від демпінгового імпорту. Від цього виграють і громадяни, і бюджет. Але потрібен механізм захисту вітчизняного ринку.
Ось цей механізм: проект закону «Про державне регулювання імпорту, захист конкуренції та прав споживачів на ринку друкованої продукції в Україні». Мета закону — підвищення протягом 2005—2012 років частки продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку до 90%!
У першій же статті цього документа йдеться про нетарифне регулювання імпорту: «З метою підтримання конкурентоспроможності вітчизняних виробників Кабмін України встановлює щорічні квоти на ввезення в Україну друкованої продукції» (йдеться про книги, брошури, карти, атласи, календарі, рекламні матеріали, каталоги тощо).
Дуже цікава стаття 2 (Граничні розміри квот на ввезення друкованої продукції). Цитуємо: «Граничний розмір квот на ввезення продукції... встановлюється у кількісному вимірі (одиницях продукції) і розраховується у відсотках від обсягу виробництва аналогічної продукції в Україні за рік, який передує поточному. До розрахунку обсягу виробництва не включається друкована продукція, виготовлена за кошти бюджетів всіх рівнів.
Граничний розмір квот: 2005 р. — 600 %. 2006 р. — 500 %. 2007 р. — 350 %. 2008 р. — 250 %. 2009 — 170 %. 2010 р. —100 %. 2011 р. — 50 %. 2012 — 25 %. Далі — 10 %.
Точний обсяг квоти в межах зазначеного граничного розміру визначається Кабміном України відповідно до обсягів вітчизняного виробництва окремого виду друкованої продукції та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, що передує поточному».
Стаття 4 (Захист прав виробників та споживачів) теж варта ширшого цитування: «З метою запобігання створенню штучного дефіциту друкованої продукції в Україні та спекулятивного збільшення цін, забороняється введення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування обмежень на вільне переміщення друкованої продукції вітчизняного виробництва на всій території України, а також встановлення обов’язкових цін її продажу. Рішення, прийняті всупереч положенням цієї статті, не підлягають виконанню. Посадові особи зазначених органів за видання (підписання) рішень, що суперечать положенням цієї статті, несуть відповідальність згідно із законами України. З метою реалізації рівних прав на інформацію для всіх громадян України незалежно від національності встановити, що при виготовленні та реалізації друкованої продукції вітчизняного виробника не менше ніж 10% від загального накладу кожного видання повинна становити продукція державною мовою. Виняток становлять підручники, посібники, словники з іноземних мов або мов національних меншин України, друкована продукція, яка містить еквівалентний текст державною мовою, а також друкована продукція мовами національних меншин, визначеними Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», яка призначена для розповсюдження виключно на територіях, де використовуються зазначені мови».
Автори проекту вважають, що доходи держбюджету, отримані внаслідок запровадження цього закону, мають бути спрямовані на фінансування програм підтримки вітчизняного виробництва друкованої продукції.
Від редакції. Хтось скаже: це суперечить стандартам світової торгівлі! Так, але ситуація на нашому книжковому ринку — явно колоніальна, й треба щось робити. Законопроект передано до Верховної Ради. Звісно, там до нього дійдуть руки лише після виборів. Але для будь-якої влади це буде актуально. Бо в тому, що українська книга вже багато років дискримінована в Україні, винні не видавці чи «інтервенти», а таки наша влада.
Підготував Віталій ЖЕЖЕРА.
