Рівненська область. Ви коли-небудь бачили, як вчать дітей плавати: кинули у воду і давай, греби до берега. Ось і мешканців віддаленого поліського села Осова Костопільського району, що потопає в зелені лісів, у різні часи життя навчало самотужки вирішувати власні проблеми, покладатися лише на себе. Тож, як жартують осівчани, вони призвичаїлися до ринкових умов ще раніше, ніж на них перейшла наша держава. Бо ж їх село завжди було лише «бригадним», всім роботи не вистачало — окремі виїжджали на сезонні заробітки, возили і возять молочні продукти (в Осовій, де 68 дворів і близько 220 мешканців, — 84 голови великої рогатої худоби), вирощене на власних городах на ринок у містечко Колки Волинської області, бо до нього набагато ближче, ніж до райцентру Костопіль.
І справді, до Волині з Осової дуже близько — варто перейти канаву і ви вже у селі Майдан Липненський Маневицького району Волинської області. Осівчани не можуть достеменно розповісти, як сталося так, що на початковій школі в їхньому селі з’явилася вивіска «Майдан-Липненська школа». Відбувся такий собі розподіл функцій: приміщення — осівське, фінансування закладу — волинське. Люди вважають це справедливим, бо тут навчається двадцять семеро дітей з Осової і майже сорок — із Майдану Липненського.
— Нині вирішується питання будівництва нової школи у селі Осова, — розповідає голова Костопільської районної ради Станіслав Шульган. — За кошти, виділені за урядовою програмою розвитку населених пунктів, розміщених у тридцятикілометровій зоні навколо АЕС. З такого самого джерела фінансується спорудження в Осовій сучасного фельдшерсько-акушерського пункту, де, крім медичних кімнат, буде і житло для медика. Тож сподіваюсь, що з огляду на цю обставину знайти сюди, у глибинку, спеціаліста буде неважко.
— Хоча й у цьому селі кожен зайнятий самий собою, все ж люди тут дружні, уміють згуртуватися, коли на кон поставлені інтереси громади, — каже Тамара Дуць —секретар Маломидської сільської ради, куди входить й Осова. — Ви б бачили, які дружні толоки були тут, коли гуртом споруджували невеличку церковку.
— Яку, на вашу думку, інфраструктуру можна було б створити в Осовій, щоб дати йому надію на майбутнє? —цікавлюсь у Тамари Миколаївни.
— Природа навколо села чудова — ліси, краса. Тут могло б успішно розвиватися мисливське господарство. Ось тільки хто за це візьметься? — почула у відповідь.