Підвищити наступного року мінімальну ціну на цукрові буряки до 252 гривень замість нинішніх 165 пропонують науковці Інституту аграрної економіки. Чи стане від того ефективнішою галузь, яка три роки поспіль працює зі збитками?.. У «цукровому Донбасі» на поставлене запитання відповідають однозначно: «Ні!».

Вінницька обласна асоціація «Поділляцукор», як і інші формування цукрової промисловості на місцях, отримала листа від Національної асоціації цукровиків України з проханням висловити свої пропозиції щодо ціни на буряки і цукор на наступний рік. Разом з листами передано розрахунки науковців Інституту аграрної економіки. Вчені пропонують підвищити мінімальну ціну на цукрові буряки, які поставлятимуть з 1 вересня 2005-го до 1 вересня 2006 року для виробництва цукру в межах квоти «А», до 252 гривень (з урахуванням податку на додану вартість). Науковці своє слово сказали. А що думають з цього приводу практики?..

Леонід КОЗОДОЙ, виконавчий директор асоціації «Поділляцукор»:

— За тієї вартості сировини, що її пропонує наука, кілограм цукру має коштувати приблизно 3,6 гривні. Одне слово, що дорожче сировина, то гіркіший цукор. Чому? Бо тоді до нас одразу повезуть дешевий. Ми вже мали такий гіркий урок. Навіщо вдруге наступати на ті самі граблі?

До того ж ринок цукру, як кажуть, надзвичайно чутливо реагує на найменші зміни. Згадаймо минулий рік. Як тільки Держрезерв оголосив тендер на закупівлю цукру, його вартість одразу зросла з 1,9 гривні за кілограм до 2,2 гривні. Ще приклад. У квітні нинішнього року раптом стабілізувалася ціна на солодкі кристали. Здавалося б, парадоксальна ситуація, адже щороку саме в цей час крива зростання ціни на солодкий пісок традиційно йшла вгору. А все тому, що 14 квітня 2004 року з’явилася постанова про заборону ввезення в Україну цукру-сирцю.

Науковці, схоже, не взяли до уваги наявність бартерних операцій. Хай там що говорять про їх ліквідацію, але без них не обходиться: приблизно 60—70 відсотків розрахунків між цукровиками і власниками сировини проводять не грішми, а «солодкою валютою» у 50-кілограмових мішках. Отож, якщо подорожчають буряки — зросте питома вага бартерних операцій. А це означає, що на ринку з’явиться більше дешевшого цукру. Селяни, з якими розраховуються бартером, одразу пропонують його на продаж. Бо їм потрібні «живі» гроші: роботи на осінньому полі не ждуть...

Тим часом заводи не поспішають з реалізацією. Чекають зручного моменту. Бо за ціною, задекларованою державою — 2,37 гривні за кілограм цукру, — споживачі його не купують. Нині красна ціна на солодкий пісок, маю на увазі оптові закупки, становить не більше 2,26 гривні за кілограм. Тобто бартер знову переходить дорогу заводчанам, підриваючи економіку цукрових підприємств. Дотримання ціни і ліквідація бартерних операцій — це дві умови, які дали б можливість цукровій галузі ефективно вести виробництво.

— Але пропоноване підвищення ціни на сировину, —каже Л. Козодой, — усе одно не поліпшить економіку цукрозаводів. Прибутковим виробництво солодких кристалів у нас було доти, доки не занапастили галузь заморською тростиною. І нинішнього року, скажімо, на Вінниччині, за прогнозами наших фахівців, рахуватимуть збитки від роботи цукроварень. Торік тільки п’ять заводів спрацювали рентабельно. Решта «наварили» збитків на 18 мільйонів гривень. Зате буряківництво, за попередніми підрахунками, дасть господарникам прибутки.

Микола ВЛАСЮК, голова асоціації «Поділляцукор»:

— У державній програмі розвитку галузі «Цукор-2005» передбачено надання дотацій на вирощування цукрової сировини — 30 гривень за одну тонну зданих на завод цукрових буряків. Загалом виходить сума 529 мільйонів гривень. До речі, такі кошти, наскільки мені відомо, закладено у проекті держбюджету на 2005 рік. Для Вінницької області сума дотації становить 79,4 мільйона гривень. Єдине побажання у нас, практиків, щоб гроші виділялися цільовими призначеннями. Насамперед для придбання засобів захисту рослин і мінеральних добрив.

До слова, селяни отримують дотацію на вирощування зернових. Хоча саме цукристі — найбільш трудомістка і затратна культура. Завдяки їй маємо робочі місця: порівняйте, скільки людей працює у млині, а скільки —на цукрозаводі. Тому, повторюю, фінансова підтримка державою вирощування цукросировини — вкрай потрібний захід, який зніме низку проблем, а також унеможливить зміну мінімальної ціни на цукрові буряки.

Вінницька область.