Аналіз подій останнього місяця дає підстави зробити висновок, який я виніс у заголовок цієї статті. Рушаться конституційні основи держави. Так, відповідно до Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить тільки народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Зрозуміло, що мої думки торкатимуться подій, пов’язаних з виборами Президента України. Про те, що вони будуть страшними, сказав чинний Президент нашої держави. Я дійшов висновку, що він не тільки спрогнозував, а й запропонував такий хід виборів. Україна стала територією суцільного беззаконня. Законами не керуються ні чинний Президент, ні Прем’єр-Міністр — кандидат у Президенти України, ні міністри і керівники відомств, ні прокурори та інші правоохоронці.
Про правовий нігілізм вищого керівництва держави я вже писав на сторінках газети «Голос України». Пригадуєте, за результатами розгляду Верховною Радою України 12 травня 2004 року питання про хід розслідування обставин, що мали місце під час виборів міського голови Мукачевого, Президенту України пропонувалося звільнити з обійманої посади голову Закарпатської обласної державної адміністрації І. Різака, а Міністру внутрішніх справ України — начальника УМВСУ в Закарпатській області В. Варцабу та його першого заступника В. Русина. Замість цього їх відзначили державними нагородами, а Варцабі присвоїли звання генерал-майор міліції. На цих же сторінках я розповідав про події в Мукачевому під час виборів міського голови і попереджав, що на президентських виборах влада не зупиниться ні перед чим, — Україну буде перетворено на об’єднане донецьке Мукачеве, якщо парламенту не вдасться кардинально змінити політичну ситуацію і притягнути до відповідальності тих, хто організував і вчинив бандитизм у Мукачевому.
Проте складається гірше: на найвищому державному рівні проводять наради, до яких залучають усіх, хто має хоч найменшу владу над людьми, починаючи від прем’єра, міністрів і закінчуючи керівниками медичних закладів, ЖЕКів та тюрем. Відверто ставлять завдання — сфальсифікувати вибори на користь провладного кандидата.
Вдумайтеся, співвітчизники, в якій країні ми живемо. Особисто мені стає страшно, особливо від того, в яку державу нас хочуть втягнути ці люди від влади. Усвідомлюють це й учасники зазначених ганебних нарад. Саме тому, сором’язливо ховаючи очі один перед одним, роз’їжджаються по всій Україні державні чиновники, щоб сіяти за народний кошт беззаконня, розбрат та злобу. Хотів би нагадати організаторам і запопадливим виконавцям сваволі та беззаконня уроки історії: Йосип Сталін першими фізично знищив тих співучасників, які сприяли йому у фальсифікації результатів виборів на 17-му з’їзді ВКП (б).
До мене особисто і до комітету звертаються сотні працівників органів внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України, митних органів, установ виконання покарань і прокуратури зі скаргами на те, що їх позбавляють права голосу, змушуючи, не вибуваючи з місця постійного проживання, брати відкріпні посвідчення та паспорти і здавати їх своїм керівникам. Для чого чинять такі антиконституційні дії, неважко здогадатися.
Панове міністри і «маршали» від влади! Знайте, на відміну від вас, у ваших відомствах є чесні генерали, полковники і рядові, які самі не вдадуться до беззаконня і не дозволять робити це іншим. Ці люди за своєю мораллю недосяжні для вас. Ось наведу лише одне звернення чесних правоохоронців до народних обранців.
Народному депутатові України Стойку Івану Михайловичу
Бурий Микола Ярославович, працівник міліції, Довгополий Богдан Юрійович, працівник міліції м. Тернопіль.
Заява
Інформую Вас про те, що нас, працівників органів внутрішніх справ, примусово заставляють здавати відкріпні посвідчення з метою використати наше право голосу за нас. Ми відмовилися здавати відкріпні посвідчення, і нам сказали, що нас звільнять з органів внутрішніх справ.
Шановний пане депутате! Ми просимо Вас допомогти нам і вжити якихось заходів.
Тож вдумайтеся, чи маєте ви моральне право керувати чесними і законослухняними працівниками правоохоронних органів...
Не втомлююсь повторювати: пан Білоконь жодного разу не прийшов до Верховної Ради України чи його профільного комітету, щоб вирішити на законодавчому рівні проблеми працівників органів внутрішніх справ. Стосується це й керівництва Генеральної прокуратури України. Попри таку зневагу до народних депутатів України та відверту байдужість панів Білоконя та Васильєва до проблем фінансування очолюваних ними відомств та настійливе їх небажання брати участь у бюджетному процесі, комітет, який я очолюю і який належить до опозиційних, рекомендував Верховній Раді України збільшити видатки із державного бюджету на утримання МВС та прокуратури України у 2005 році майже на півтора мільярда гривень.
Звертаюся від імені комітету до всіх вас, до керівників усіх рівнів у правоохоронних і контролюючих органах: не видавайте і не виконуйте злочинних наказів, будьте чесними перед своїми батьками та дітьми. Тих, хто іде на порушення, бандити візьмуть на гачок і надалі шантажуватимуть.
Розмірковуючи про беззаконня, яке чиниться сьогодні в державі, я запитую себе: хто може порятувати Україну від нього, якщо всі ті, хто покликаний служити Закону і бути гарантом Конституції, самі діють незаконно і своїх підлеглих примушують до цього ж, створюючи правове безладдя в країні.
Я хотів би звернутися до Голови Верховної Ради України. Володимире Михайловичу! Ви є тією чи не єдиною людиною від влади, якій наш багатостраждальний народ довіряє, і Ви як ніхто інший усвідомлюєте, що Україна і її народ у небезпеці. Прошу Вас, зверніться з парламентської трибуни до всіх тих, хто погряз у брехні та беззаконні, а може, зверніться і до всієї нації. Не дайте ошукати Україну та її народ. Зупинімо цей цинічний злочин проти нації всі разом.
Звертаюся до кожного виборця, до кожного співвітчизника, щоб він у день виборів Президента України 21 листопада 2004 року сказав своє рішуче «ні» ганебним махінаціям виконавчої влади.
Володимир МОЙСИК, голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.
