Сім’я Віктора Мазаного з Рівного з-поміж інших вирізняється тим, що троє її членів свого часу навчалися у США. Глава сім’ї Віктор Степанович, журналіст за фахом, наприкінці дев’яностих навчався в Айові, у Міжнародному центрі журналістики, за підтримки американського уряду. Донька Юлія 2001-го закінчила у Штатах одинадцятий клас. Нещодавно повернувся звідти на Батьківщину і син пана Віктора Микола — учень школи № 15 Рівного.
Микола Мазаний опановував науку в десятому класі міста Сент-Пол (штат Небраска) за програмою «Акт у підтримку свободи» (FSA), одним із переможців якої став, як і сестра (обоє вільно володіють англійською мовою).
— Мені сподобалося, що у США старшокласники самі вибирають предмети — улюблені, бажані, знання яких даcть можливість у майбутньому опановувати фах в університетах, — ділиться враженнями Микола. — А нерідко буває, що за неуспішність учня залишають на другий рік.
Середовище тут, звісно, суто англомовне. Микола в ньому освоївся швидко, з часом почав одержувати оцінки «Ей» і «Бі» (найвищі за американською класифікацією). Звернув увагу на повсюдне панування сленгу, згадує, що всім подобався його акцент. Ним завдячує своїй улюбленій вчительці, світла їй пам’ять, Тамарі Миколаївні Пукас, яка, на жаль, не дочекалася чергового свого учня — фіналіста FSA — відійшла передчасно у вічність.
Микола Мазаний розповів, що йому цікаво було вивчати американську літературу, історію, природничі науки, мистецтво. Свої враження намагався викладати в есе. Про новини з України дізнавався із сайту українських центральних видань. На неозорих полях Небраски (за площею цей штат дорівнює десяти таким областям, як Рівненська) їздив за кермом «Джипу» та іншої техніки під наглядом господаря сім’ї, у якій проживав. Як зізнався юнак, йому важко було розставатися з цією американською родиною, в якій знайшов затишок і підтримку.
У школі панує культ спорту, тому хлопець одразу влився в колектив таких само однолітків, котрі займаються різними видами. Грав у американський футбол, але після однієї із грізних сутичок між суперниками покинув це заняття. Потім був баскетбол, інтенсивно займався бігом на 200 і 400 метрів — представляв на змаганнях свій навчальний заклад, здобув чимало медалей.
З усмішкою згадує Микола, як виступав перед п’ятикласниками цієї американської школи, розповідаючи про Україну, — це передбачено програмою. Адже її фіналісти є маленькими послами України, як завжди підкреслює координатор програми на західноукраїнських теренах Михайло Гнатишин. Микола розповідав про землю, звідки приїхав до Америки, а коли попрохав ставити запитання, один хлопчина підвівся: «А чи є у вашій країні пошта?».
Утім, юний лектор не здивувався, адже він помітив, що про нас тут майже нічого не знають... Про це писав ще його батько у книжці «З Капітолійського пагорба». Але, зазначає Микола, завдяки цій, ініційованій Біллом Клінтоном, програмі із 1992 року їздять до США сотні юних посланців України, тож кожен по-різному талановито приносить на заокеанський континент істинні зеренця нашої культури.

Рівне.