Сьогодні молоді громадяни — це найменш конкурентоспроможна категорія на ринку праці. Адже для того, щоб отримати роботу, дуже часто потрібно мати не лише професійні навички, а й кількарічний досвід. Учорашні випускники навчальних закладів такого досвіду, як правило, не мають. Виходячи на пошуки першої роботи, вони стикаються з тим, що потрібно в жорсткій конкуренції доводити свою здатність ефективно використовувати на практиці набуті за роки навчання знання. Що ж, конкуренція є основною рушійною силою ринкової економіки. Але в цьому випадку йдеться не про конкуренцію між професіоналами, а про ті, значною мірою, штучні перепони, які чекають молодих спеціалістів на ринку праці.
Ми маємо пам’ятати, що саме за молоддю майбутнє нашої держави. Ті, хто не отримав роботу сьогодні, завтра не стануть висококваліфікованими та досвідченими працівниками, не зможуть працювати на українську економіку з максимальним ефектом. Тому держава повинна стати активним учасником формування цивілізованого ринку праці. Важливим чинником цього є забезпечення роботою за фахом випускників навчальних закладів. І вищих, і середніх спеціальних, і професійно-технічних.
Отримання роботи за фахом одразу після здобуття освіти є важливим елементом соціалізації молоді. До того ж це допоможе подолати прірву, яка сьогодні відокремлює молодь і державу. Молодій людині, з одного боку, треба дати відчути, що держава не байдужа до неї, з другого — що вона потрібна суспільству. Якщо цього не станеться, значна частина молодих українців фактично опиниться поза соціумом. Отже, залучення молоді до роботи є необхідною передумовою консолідації суспільства.
Високопрофесійні кадри — один з основних ресурсів економічного зростання. А ми цей стратегічний ресурс бездумно розбазарюємо.
Зростання економіки України триває вже п’ять років. За цей час створено десятки тисяч робочих місць. Але проблема молодіжного безробіття залишається такою само гострою, як і раніше. Фактично молодь після здобуття освіти опиняється в своєрідному замкненому колі: щоб влаштуватись на роботу, потрібен досвід, а щоб мати досвід, треба кілька років пропрацювати за фахом.
Наявність в суспільстві великої кількості молодих людей, які не мають роботи, — серйозна загроза національній безпеці. Адже молодіжне безробіття — це потужний чинник соціального напруження, який дуже негативно впливає на криміногенну ситуацію, поширення наркоманії, інших негативних явищ. Крім того, відсутність у молодих людей стабільного заробітку утримує їх від створення сім’ї та народження дітей. Це є однією з головних причин демографічної кризи, в якій опинилася Україна. Я вже не кажу про те, що коли молода людина отримує диплом, інколи навіть престижний, і не знаходить свого місця на ринку праці, це велика моральна і психологічна травма, наслідки якої даються взнаки все життя.
Ми не можемо собі дозволити таку розкіш, як в Німеччині, де молоді люди вчаться до 30 років, здобуваючи за рахунок держави по дві або й по три вищі освіти, подорожують світом і починають трудову діяльність уже в досить зрілому віці. До того ж така практика має багато недоліків. Вона призводить до інфантилізму й безвідповідальності молоді, знижує кар’єрну мотивацію і знову ж таки негативно впливає на демографічну ситуацію.
У справі вирішення проблеми молодіжного безробіття надзвичайно важливим є середньо- та довгострокове прогнозування кадрових потреб української економіки. Враховуючи тенденції економічного розвитку, ми можемо розрахувати кількість фахівців з тої чи іншої спеціальності, які будуть потрібні на ринку через кілька років. За цього вкрай важливо протипоставити кон’юнктурним міркуванням об’єктивні розрахунки. Престижність професії має визначатися не поточною ситуацією на ринку праці чи банальною модою, а перспективою.
Кажучи про працевлаштування молоді, необхідно згадати і про те, що сьогодні значною мірою втрачено престиж багатьох професій, які мають особливе значення для суспільства. Нині немодно бути вчителем, лікарем або військовим. Випускники педагогічних вузів не хочуть йти працювати до школи, бо це невигідно, непрестижно й неперспективно. В Києві ця проблема вже стоїть дуже гостро. Завтра вона постане й в інших промислових центрах — Харкові, Донецьку, Дніпропетровську. Схожу ситуацію спостерігаємо і в сфері медицини, науки, культури. Але ще п’ятнадцять років тому ситуація була зовсім іншою. Я сам за першою освітою — лікар і добре пам’ятаю, який конкурс був на медичний факультет.
Свого часу вищі навчальні заклади в кілька разів збільшили підготовку юристів, економістів та менеджерів. А сьогодні в нас саме на ці професії припадає значна доля молодих безробітних. Водночас є гостра нестача інженерів. Аналогічна ситуація і в професійній освіті. Спочатку всі кинулися готувати працівників харчової промисловості, торгівлі та сфери послуг — кухарів, кондитерів, продавців, барменів. А через кілька років отримали дефіцит працівників з робітничими спеціальностями. І наслідки цього перекосу ми відчуватимемо ще дуже довго.
Загальне зростання безробіття в Україні збіглося зі збільшенням кількості випускників. Однак варто зауважити, що це збільшення триватиме ще три—чотири роки, а далі кількість випускників шкіл різко зменшиться. Відповідно істотно зростуть вимоги до подальшої освіти. Зниження конкурсу загострить конкуренцію в сфері освіти, змусить навчальні заклади активніше працювати з абітурієнтами. При цьому буде велика спокуса збільшувати набір на модні спеціальності, не доводячи до відома молоді, що за кілька років знайти роботу людям, які під час вибору професії керувались модою, буде дуже й дуже важко. Ми маємо завчасно підготуватися до цієї ситуації і зробити все, щоб уникнути цих ускладнень.
Вважаю за необхідне розробити комплексну програму вивчення динаміки ринку праці з метою максимального забезпечення роботою молодих фахівців. Міністерству освіти разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством праці та соціальної політики слід спільними зусиллями впровадити в життя системні дослідження ринку праці. Результати цих досліджень мають бути абсолютно публічними і об’єктивними. В такому разі вони стануть одним із головних критеріїв вибору майбутньої професії випускниками шкіл. Молода людина знатиме, які професії матимуть найбільший попит на момент здобуття освіти. Це дасть змогу зробити свідомий вибір, врахувавши усі можливі ризики.
Слід відзначити, що економічне зростання, яке супроводжується створенням значної кількості нових робочих місць, частково зменшить тиск на ринок праці та дещо пом’якшить гостроту молодіжного безробіття. Водночас хочу застерегти від спрощення цієї проблеми. Інколи доводиться чути, що зростання економіки автоматично вирішить проблему безробіття. Але це велика омана. Навіть в економіці з динамічним розвитком є ціла низка професій, за якими знайти роботу дуже важко, тим більше коли йдеться про молодого спеціаліста. В разі перекосу вищої та професійної освіти в бік певних спеціальностей ситуація дедалі більше ускладнюється. Замість того, щоб, здобувши освіту, працювати за фахом, молодим спеціалістам доводиться перекваліфіковуватись, опановувати іншу професію.
Окремо треба зупинитися на потребі відновлення зв’язків вищих навчальних закладів з виробництвом. Адже без налагодженої системи працевлаштування випускників годі сподіватись на те, що «невидима рука ринку» зведе кожного випускника університету, технікуму чи ПТУ з роботодавцем. Свого часу в нас була система, коли те чи інше підприємство направляло молодих людей до навчальних закладів для здобуття певної спеціальності. В кризовий період цю систему було зруйновано. Непрацюючим заводам та фабрикам були непотрібні молоді фахівці. Економічна стабілізація дає змогу підприємствам не лише планувати свою діяльність в режимі «сьогодні на завтра», а й думати про віддаленішу перспективу. Оновлення виробництва й нарощення його обсягів потребує нових кадрів. Адже сучасне виробництво — це не лише основні фонди й досконалі технології, це чи не насамперед — висококваліфіковані працівники, які мають бути мобільними та динамічними.
Володимир ГОШОВСЬКИЙ, народний депутат України.
