Доля дітей-сиріт, з одного боку, не залишається поза увагою держави: діють відповідні закони з охорони дитинства, а дітьми-сиротами опікуються п’ять міністерств, два комітети і величезна армія інспекторів, інструкторів та начальників. Однак після відвідин будь-якого, навіть взірцево-показового, сиротинця важко стримати сльози. Сьогодні у Верховній Раді намагаються по-новому розв’язати на законодавчому рівні проблему соціального захисту знедолених маленьких громадян.
«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», народний депутат України Олександр Фельдман не збирається винаходити «український велосипед», а звертається до міжнародного досвіду. Цей законопроект надає пріоритет не колективному інтернатному вихованню, а сімейним формам влаштування та утримання дітей-сиріт (усиновлення, опіка, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу тощо). Якщо дитина зосталася без батьків, то державні органи опіки зобов’язані робити все для того, щоб вона потрапила у прийомну сім’ю. Тому запропоновано реформувати мережу державних і комунальних навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Пропонується дозволити створювати заклади для дітей-сиріт різних форм власності.
У законопроекті не лише передбачено розробку цільових програм поліпшення соціального захисту сиріт, а й виписано механізм реалізації адресної допомоги та соціальних послуг кожній такій дитині. Зокрема, визначаються мінімальні соціальні стандарти для цієї категорії дітей — їх матеріальне та житлове забезпечення, медичне обслуговування, соціальне страхування, освітня та професійна підготовка, отримання першого робочого місця тощо. Фінансове та інше забезпечення цих дітей має бути однаковим, незалежно від форми їх влаштування. Тобто і в інтернаті, і у прийомній родині всі належні дитині гроші та пільги зберігаються за нею. При органах опіки і піклування запропоновано створити службу опіки для супроводу і нагляду кожної «державної» дитини. Ця служба створює банк даних дітей-сиріт, а також наявних та потенційних усиновителів, опікунів і вихователів. Кожній «державній» дитині має видаватися індивідуальний інформаційний паспорт, до якого вносяться дані про дитину, спадковість її здоров’я, місце походження, батьків, братів, сестер і близьких родичів, про майно і житло, яке закріплено за дитиною, інформація про заклади та сім’ї, де дитина перебувала на утриманні та вихованні, розвиток дитини, результати її навчання тощо. На думку автора законопроекту, це має на меті запобігти торгівлі дітьми, дитячій проституції, використанню дітей у медичних цілях та іншим протиправним діянням.
Окрім того, в законопроекті визначено порядок медичного обслуговування дітей-сиріт, їх систематичного оздоровлення, створення спеціалізованих центрів соціальної адаптації та реабілітації, направлення на навчання та працевлаштування, забезпечення житлом у першочерговому порядку тощо. І вся передбачена в законі соціальна підтримка поширюватиметься не лише на самих дітей-сиріт, а й на їхні прийомні сім’ї. Це має заохочувати до усиновлення та створення дитячих будинків сімейного типу.
Документ не потребує додаткових бюджетних витрат, адже передбачає фінансування у межах, встановлених чинним законодавством. Змінюється лише підхід до долі кожної знедоленої дитини, яка в жодному разі не повинна почуватися покинутою.
