Я обов’язково проголосую

Перший тур виборів Президента ще раз засвідчив, що ми й справді унікальне явище у вселенських обширах. І унікальність ця — навіть не так в масовості порушень, як в тій викличній одвертості, з якою вони чинилися.

Зрозуміло, що — раніше чи пізніше — все таємне стане явним. Але це — узавтра. Сьогодні треба виходити з того, що в другому турі наш вибір може бути остаточним. То кого обирати?

Особисто я коронуватиму на Президента того, хто стоятиме не просто за Україну, а за українську Україну. А тому хотів би знати, чи підтримає він мою — і не тільки мою — вимогу поновити в паспорті означення національності? Не знаю, як інші, а я гордий своїм родоводом. Не останньою чергою мене цікавить і те, на якій підставі визначаються у нас більшина чи нацменшина, коли відсутня згадана познака?

У претендентів на булаву є ще час відкоригувати свої програми. Отож хотів би найперше звернутися до пошукачів із покликом не розмахувати та фехтувати у виборчій кон’юнктурі такими двогострими і неймовірно болючими проблемами, як мова і громадянство. Для розв’язання цих вузлів потрібен і час, і особливі зваженість та обережність. А покіль особливо нетерплячим не зайве прислухатися до президента Росії Володимира Володимировича Путіна, котрий на запитання нашого земляка стосовно двох офіційних мов відповів так: Росія — теж багатонаціональна держава, щоправда, державна мова у нас одна — російська. І це при тому (додам), що у Федерації — 89 суб’єктів, а Татарстан та Башкиртостан за рівнем суверенності, по суті, вже стали суб’єктами міжнародного права.

Отак сьогодні розв’язується проблема в конституційному полі Росії. Якщо й наш претендент так само суворо дотримуватиметься Конституції України стосовно громадянства і державності української мови — за вільного розвою мов усіх нацменшин — я за нього голосую. А якщо він ще й допоможе нам започаткувати, нарешті, Комітет захисту рідної словесності від забруднення її мондеалістами, — проголосую обома руками.

Проголосую я й за того, хто категорично, без «об’їздів», стоятиме за виведення наших воїнів з Іраку. Україна вперше за всю свою видиму історію опинилися в поплічниках окупантів. Та ще й у війні двох цивілізацій, котра підштовхує світ до глобальної катастрофи. Відтак рішуче підтримаю того, хто виправить цю трагічну помилку нинішнього режиму.

Я проголосую за того, хто повстане супроти гендлювання землею — вважай, останнього, ще не розкраденого нашого національного багатства.

За того, хто заприсягнеться на Євангелії і Конституції оборонити від посягання на честь і гідність солдатів Великої Вітчизняної тих, хто намагається цинічно упослідити їх безсмертний подвиг. Голосуватиму за того, хто на вседержавному рівні складе цим ратникам, що врятували Україну і нас з вами від бацили фашизму, всенародну шану і гарантує матеріальне благополуччя.

Я проголосую за того, хто не побоїться привселюдно пообіцяти не просто боротися з крадіями в Законі і поза ним, а зламати наскрізь корумповану систему, почавши з конкретики: з незаконної приватизації «Криворіжсталі» та інших державостворюючих об’єктів, що підірвало нашу національну безпеку. І винних — зверху донизу — притягти до кримінальної відповідальності.

Я голосуватиму за того, хто оберне свій лик до проблем культури і стане в обороні нашої молоді від радіації насильства, сексуального збоченства і всієї тієї нечисті, яку випромінюють кіно- і телеекрани. Хто вирве наші ЗМІ з рук чужинців і, нарешті, депортує з України так званих політтехнологів типу павловських-гельманів та подібних, які наживаються на ошукуванні моїх наївних співвітчизників.

Я віддам свій голос за того, хто очистить поле моєї праотчої Віри від сатанинських сект, які калічать і душу, і тіло українців.

Я підтримаю того, хто ніколи не полишатиме наодинці з бідою наших братів по вірі, хто осудить нинішній режим, який, разом з Єльциним, здав сербів на розтерзання озброєних до зубів натовців. І в цьому зв’язку хотів би почути від мого обранця запевнення, що він твердо стоятиме за позаблоковість України.

Я проголосую проти того, хто сповідуватиме гасло легіонерів «вітчизна там, де мені добре». Я ніколи не проголосую за того, хто ошаліло репетуватиме «Геть кацапів з українських тюрем», як і за того, хто посягає на мою національну гідність, на мою рідну державну мову. Такому я твердо відрубаю: «No’pasaran!»

Мій обранець під час добору компетентних, порядних, патріотично налаштованих кадрів, незалежно від їх національності, має все-таки пам’ятати, що в деяких сферах майже відсутні етнічні українці, і робити з цього гіркого факту належні висновки.

Я проголосую за того, хто привселюдно зобов’яжеться поіменно викрити замовників і вбивць Гонгадзе, Александрова, всіх убієнних, і, незважаючи на посади, віддати злочинців відкритому праведному суду.

На відміну від безкореневих особин, до якої б партії вони не належали і де б не висіялись — чи то, приміром, у Луганську, Полтаві, Львові, Одесі, чи будь-де, — котрі силкуються вчити мене інтернаціоналізму, давно сплутавши його з космополітством, — я (підкреслюю) український (підкреслюю) православний (підкреслюю) комуніст, як завжди голосуватиму за справді незалежну Україну, що не дослухатиметься суфлерів ні з Вашингтона, ні з Москви чи Анкари, а говоритиме з ними як рівня з рівними. І той, хто обстоюватиме ці принципи — мій обранець!

Закликаю всіх співвітчизників: перш ніж опустити бюлетень, звіртеся, чи обранець відповідає вашим прагненням жити у справді незалежній, правовій, народовладній, соціально справедливій Україні!