Сьогодні Центральна виборча комісія повинна оголосити ім’я переможця першого туру президентських виборів. Хоча воно й відоме: адже обидва Віктори — Ющенко і Янукович — набагато відірвалися від своїх конкурентів після підрахунку 97,67 відсотка виборчих бюлетенів. Однак головна інтрига — хто з якої позиції стартуватиме у другому турі. Наразі, коли пишуться ці рядки, ця інформація усе ще залишалася в таємниці. Зрозуміло, президентські перегони відсунули на задній план решту подій. А тому спробуємо не тільки проаналізувати характер передвиборних перегонів, а й зрозуміти те, що сталося 31 жовтня.

Прелюдія

Задовго до дня голосування було зрозуміло: основна боротьба розгорнеться між провладним та опозиційним кандидатами — Віктором Ющенком та Віктором Януковичем. Обидві команди доклали чимало зусиль (і вони цього не приховували), щоб досягнути позитивного результату вже у першому турі виборів. Саме тому, на думку політологів, фінішний спурт обох кандидатів проходив за логікою другого туру. На стіл були викладені майже усі козирні карти. З боку чинного прем’єра такими «козирями» стали не тільки виплати надбавок до пенсій, а й обіцянка встановити в Україні «двомовність» та подвійне громадянство. Віктор Ющенко, у свою чергу, оприлюднив проекти своїх перших указів, а також пообіцяв сформувати уряд народної довіри і окреслив коло політичних сил, з якими збирався співпрацювати.

Не будемо, щоправда, зупинятися на «брудних» технологіях, якими користалися команди усіх, майже без винятку, кандидатів. Однак зауважимо: інколи здавалося, що провокаціям не буде меж. Крім того, постійно мусувалося про силове протистояння влади й опозиції. Навіть говорилося про те, що 23 жовтня біля стін ЦВК відбулася його репетиція. На щастя, сумні прогнози не збулися.

Апогей

31 жовтня відкрилися виборчі дільниці і стало зрозуміло: наші співгромадяни свою долю виберуть самі. Явка була досить високою, попри незрозумілі маніпуляції з виборчими списками. Ще за кілька днів до виборів жителі багатьох міст і сіл з подивом знаходили запрошення прийти на вибори, де були перекручені прізвища, імена. У деяких населених пунктах пропадали навіть будинки. Не будемо стверджувати про злий умисел, але надто багато фактів, щоб думати про інше. Щоправда, треба віддати належне не тільки нашим співвітчизникам, які все-таки зуміли відстояти свої права, а й судам, що стали на захист прав громадян: майже 45 тисяч виборців звернулися зі скаргами на неправильне оформлення їхніх даних. До речі, чимало політологів вважають те, що відбувалося, маніпулятивною технологією, спрямованою якщо не на перемогу одного з кандидатів у першому турі, то, напевне, на зрив виборчого процесу.

Ще один урок першого туру виборів — маніпуляції соціологічними службами. Як відомо, був утворений консорціум для проведення екзит-полу (опитування на виході з дільниць виборців). Під час попередніх виборів ці служби добре зарекомендували себе, встановлюючи результати на рівні статистичної помилки. Цього разу підсумки опитувань відрізнялися навіть у тих, хто входив у консорціум. І досить істотно.

Скажімо, опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології та Центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, зафіксувало істотну перевагу Віктора Ющенка. Опитування відбувалося анонімним методом. Натомість «Соціс» і «Соціальний моніторинг», чиї співробітники проводили інтерв’ю, оприлюднили цифри переваги Віктора Януковича. Керівник «Соцісу» Микола Чурилов так і не зміг відповісти журналістам у післявиборну ніч, чому результати опитування, оприлюднені о 20-й годині, істотно відрізнялися від результатів, оголошених майже опівночі. Як стало відомо, і «Соціс», і «Соціальний моніторинг» заявили про вихід з консорціуму і відмовилися брати участь у подальшому «екзит-полі». Щоправда, пан Чурилов пізніше надіслав листа, в якому пояснив причини появи таких розбіжностей і визнав, що його колеги були точнішими під час опрацювання даних. Отож не дивно, що й Центральна виборча комісія стала заручником політичної битви. Усіх здивувало, щоб не сказати більше, її мовчання після того, як розрив між провладним та опозиційним кандидатом став стрімко скорочуватися і наблизився до «небезпечної» межі. 0,66 відсотка дали можливість провладним телевізійним каналам фактично спекулювати цією цифрою, навіть попри відсутність остаточних результатів. Щоправда, голова ЦВК Сергій Ківалов звинуватив у «проколі» головного комп’ютерщика свого відомства. Може, й так.

Фініш

Зрозуміло, обидва кандидати прагнутимуть відмобілізувати максимальну кількість своїх прихильників. Однак, схоже, провладний кандидат втрачає свою головну перевагу — адміністративний ресурс. Ті дані, які оприлюднює останнім часом штаб його опонента, свідчить про «витік» інформації з місцевих адміністрацій. А це може означати лише одне: місцеві керівники, у тому числі зі східних областей, наводять мости з опонентами нинішньої влади. Окрім того, прихильники інших кандидатів, за винятком комуністів, найімовірніше, підтримають кандидатуру опозиційного кандидата.

Отож напрошується висновок: громадяни України прагнуть змін. Передусім на політичному олімпі. Змін якісних, у тому числі в соціально-економічній сфері. Чи готові обидва претенденти запропонувати таку модель перетворень? Наразі відповіді ми не отримали. Можливо, це з’ясується під час теледебатів. Адже штаб провладного кандидата категорично не заперечує такої можливості. Проте перші висновки можна буде зробити лише 22 листопада.