Бруклінський міст більш як століття з’єднує острови Манхеттен та Лонг-Айленд. Саме завдяки цій споруді 1898 року відбулося «весілля», де «нареченим» був Нью-Йорк, а майже силоміць видаваною «нареченою» — місто Бруклін, що у такий спосіб став складовою частиною мегаполісу.
Кажуть, мости — німі свідки історії. Але якби вони могли говорити, ось що розповів би, приміром, один з найкрасивіших і найстаріших мостів Нью-Йорка.
...Одного разу молода жінка, не витримавши випробування нещасливим коханням, піднялася на самий верх головної опори і кинулася в Іст-Рівер. Відбувалося це на початку XX століття. А оскільки в моді тоді були широкі спідниці, вбрання зіграло роль парашута, і жінка не потонула. Її підібрали рятувальники, а наступного ранку всі нью-йоркські газети сповістили про цей відчайдушний вчинок і його щасливий кінець. Та на рішучу леді очікував ще один подарунок долі. До лікарні, куди її привезли, прийшов молодий чоловік, який, враженим вчинком жінки, запропонував їй свої руку і серце.
А ще Бруклінським мостом 11 вересня 2001 року бігли десятки тисяч людей, рятуючись від пожежі, що виникла у Всесвітньому торговельному центрі. І як тут не згадати рядки з вірша Володимира Маяковського, написані ним майже вісімдесят років тому: «Если придет окончание света, Планету хаос разделает в лоск, И только один останется этот Над пылью гибели вздыбленный мост...»
