Свого часу Рубіжанський «Краситель» називали монстром хімічної промисловості. У кращі роки завод випускав 60 відсотків продукції анілінофарбової галузі колишнього Союзу, а обсяг експорту становив 20 млн. доларів. 
Подейкували навіть, що якби не ці самі рубіжанські барвники, навряд чи американські джинси мали б такий шалений успіх. Мовляв, своєю якістю ми втерли носа навіть чванливим заморським виробникам. Ще десять років тому цим чуткам охоче вірили, сьогодні бере сумнів. І це цілком можна пояснити. «Монстр» не здоровий. Після того, як потенціал підприємства в ринкових умовах виявився незатребуваним, почався різкий спад виробництва, і могутній «звір», знесиливши, впав. Реструктуризація, призначена як лікування, мала поновити пульс заводу. Мета задуманого проекту, ініційованого київською корпорацією «Євроресурс» і кількома інвесторами, полягала в тому, щоб поділити виробництво на п’ять дочірніх товариств і у такий спосіб розпочати його підйом одразу в декількох напрямах. Однак реалізована ідея реструктуризації підприємства, не підкріплена наявністю стійкої ринкової інфраструктури у вигляді зв’язків між постачальниками сировини і споживачами готової продукції, до очікуваного успіху, на жаль, не привела. У 2000 році «Краситель» виробляв лише 6 відсотків обсягу продукції 1999-го. Два роки підприємство майже не працювало. Було очевидним, що спільна діяльність корпорації «Євроресурс» і ВАТ «Краситель» вплинула на виробництво тільки з гіршого боку: стабільного постачання сировини й енергоресурсів так і не домоглися, багатомільйонні збитки зросли. Внаслідок цього розпочалася процедура банкрутства підприємства. З економічної кризи завод могла вивести лише санація.
Інвестор для проведення санації знайшовся в самому Рубіжному. В управління компанії «Логрус-Кемікел» Луганська обласна рада передала свою частку акцій. Новим керівникам вдалося повернути активи підприємства, ліквідувавши раніше створені дочірні товариства, і організувати роботу в рамках тристоронньої угоди про спільну діяльність між «Логрус», ВАТ «Краситель» і його трудовим колективом. Сьогодні процедуру санації завершено. Відповідно до договору купівлі-продажу компанія викупила цілісний майновий комплекс відкритого акціонерного товариства і взялася за виконання задуманих планів. З 1 квітня на виробничому майданчику заводу з’явилося ТОВ «Рубіжанський «Краситель».
Планувати — річ проста. Набагато складніше виконувати плани. Компанія «Логрус-Кемікел» має намір створити на базі «Красителя» хімічну компанію, яка реалізовуватиме повний цикл процесів — від розробки до реалізації продуктів основного тонкого органічного синтезу. На першому, найменш тривалому, етапі ставиться мета створити «становий хребет» вертикальної хімічної компанії і забезпечити беззбиткове утримання майданчика ВАТ «Краситель», а також створити умови для його глибокої реконструкції. Найважливішим завданням є залучення виробничих і управлінських технологій. У перші шість-вісім місяців здійснення програми виведення «Красителя» із кризового стану пріоритет нададуть основному синтезу. Стабілізація виробництва підприємства триватиме майже два роки, і на цьому етапі найважливішим завданням буде створення автономної сировинної бази і нарощування потужностей основного синтезу. Ну а на завершальному етапі виробництво основного синтезу перейде на тонкий, що дасть змогу збільшити частку випуску кінцевої продукції барвників і пігментів.
Сьогодні підприємство працює стабільно. Однак варто зазначити, що поступово «Краситель» змінює свій профіль. Програма розвитку заводу спрямована передусім на створення виробництв з випуску засобів захисту рослин, органічних продуктів, хімікатів-добавок для гуми і полімерних матеріалів, препаратів для фармацевтичної промисловості тощо. За півтора року налагоджено 15 виробництв і освоєно таку саму кількість нової продукції, яка, до речі, має підвищений попит серед відомих закордонних фірм. Рік тому на «Красителі» було запущено єдине у світі великотоннажне виробництво фталієвого ангідриду. Що ж стосується основного профілю, то поки що здебільшого підприємство виготовляє напівпродукти, які застосовуються для виробництва барвників. Його хімічна продукція на ринку збуту затребувана: 27 відсотків йде до Росії, 30 — в країни Євросоюзу, 40 відсотків — в Індію. 
Керівники заводу кажуть, що їхній «монстр» уже звівся на передні ноги й у нього з’явився апетит. Апетит на роботу.