«Ознакою нормального культурно-духовного життя буде відсутність розмов про національні проблеми».
Євген СВЕРСТЮК, «Блудні сини України».
Нещодавно в Міністерстві юстиції України було зареєстровано Міжнародну організацію «КОНГРЕС ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». Очолює її керівник освітянського благодійного фонду імені Ярослава Мудрого Валентина СТРІЛЬКО.
— Валентино Василівно, про мету створення очолюваної вами організації говорить сама назва її та сакраментальне в тій назві слово «ЗАХИСТ». Однак чим керувалися її засновники та в який спосіб вони проводитимуть роботу із захисту мови?
— Потребу створення такої організації підказало саме життя. На 13-му році української незалежності мусимо виходити з ініціативою захисту найдорожчого нашого духовного скарбу — мови. До того ж ініціатива йде від громадськості, бо на державному рівні українська мова не має, на жаль, належного захисту. Тієї законодавчої бази, яку було закладено у 1989 році, вочевидь не вистачає. А звідси й той стан з українською мовою, який ми нині маємо, і який добре відображено у матеріалах Рахункової палати України «Про результати аналізу стану виконання комплексних заходів із всебічного розвитку української мови, планування та використання коштів Державного бюджету України на їх впровадження». Це аналіз розвитку української мови за 12 років. Цифри вражаючі.
Цитую: «За період з 1990 року по 2001 рік кількість бібліотек в Україні зменшилася з 25,6 тисячі до 20,4 тисячі, або на 20 відсотків. Кількість книжок та періодичних видань у них за той же період зменшилася на 19 відсотків. Особливо треба відзначити, що з 338,9 млн. примірників бібліотечного фонду всіх бібліотек україномовних видань лише 127,9 млн., або 37,8 відсотка».
«Щоденний разовий тираж російськомовних газет, що виходять в Україні, становив на початок 2002 року 32,1 мільйона примірників, тоді як україномовних — 18,2 мільйона. Склалася ситуація, коли на сто українців припадає 46 примірників рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, — 386 примірників, або у 8,4 разу більше».
«В телерадіоефірі України основну частку становлять комерційні телерадіокомпанії, які, на відміну від державних, не дотримуються конституційних норм щодо використання української мови», а «державні телерадіокомпанії становлять 3,4 відсотка від діючих телерадіокомпаній в ефірі».
— То хіба не треба після цього бити на сполох?!
— Одразу висловлю застереження: ми не проти російської мови та її розвитку й вживання в Україні, ми за державну українську мову. І в цьому питанні нам є чого повчитися в інших народів і особливо у росіян. Не так давно я переглянула деякі матеріали Російської Федерації, які стосувалися ідентичної проблеми. Якщо у нас в парламенті — сім законопроектів стосовно змін до чинного Закону України «Про мови в Українській РСР», то в Росії, окрім такого закону, що його прийнято давно, є вже законопроект «Про статус державної російської мови». Я була вражена: Російська Федерація виробила надзвичайно розумні законодавчі важелі із захисту своєї державної мови. Там чітко визначено, що за всього мовного «многоголосья» державною мовою Росії є одна мова — російська. Нехтування цим законом тягне за собою відповідальність, зокрема й кримінальну.
— Над чим сьогодні працює конґрес?
— Втішного чимало. Маємо підтримку в різних реґіонах України і зі Сходу, і із Заходу. Осередки створено у Донецьку, Криму, Запоріжжі, Черкасах, Чернігові, Львові, Полтаві, інших областях України. Спільно з Академією образотворчого мистецтва та архітектури вже проводиться конкурс політичного плаката серед студентів. Нині в областях активно проводимо громадські читання на тему «Українська мова і державність». Учора були читання на базі Матвіївського навчально-виховного комплексу Вільнюського району, де діє перший в Україні музей історії української мови, а
9 листопада — на базі Запорізького університету. Заходи ці ми приурочили до Дня української писемності.
Користуючись нагодою, хотіла б запросити до співробітництва всіх бажаючих послужити справі збереження, розвитку та захисту української мови. В Києві нас можна знайти за телефонами: 296-10-21, 294-72-72.
Ми знаємо, що буде нелегко, та кому й коли захищати українське слово було легко? Але що є святіше за це?!
Розмову вела Антоніна ЛИТВИН.
