Страшної сили ураган 23 червня 1997 року геть знищив 1400 гектарів соснового бору на березі озера Доброго. На місці, де тоді розгулялася стихія, побував наш кореспондент.
Про той день на Волині і нині згадують із жахом. Приблизно о 17-й годині небо над поліськими районами області вкрила імла. Вітер щораз міцнішав. Згодом довкола вже стояв такий гул, наче від десятка працюючих на форсажі реактивних літаків. Вітер був таким сильним, що валив стіни цегляних будівель, піднімав у повітря дахи, рвав, як павутиння, лінії електропередач. Найсильніший удар стихії припав на озеро Добре і довколишні ліси. Очевидці розповідають, що 75-річні сосни ламалися, мов сірники. За чверть години — саме стільки тривав буревій — від чудового лісу нічого не залишилися. Видуло навіть птахів і комах.
Біда тому, хто в ту мить опинився в зоні стихійного лиха. Цей день став останнім для коменданта розташованої на березі озера бази відпочинку Камінь-Каширського держлісгоспу Григорія Сидорука і жителя села Нуйно Василя Назаревича. На сосні, падаюча верхівка якої обірвала життя Василя Васильовича, завжди висить вінок, нагадуючи про трагедію, яка трапилася тут. Важко навіть уявити, що могло б статися і з відпочиваючими на озері Доброму випускниками середньої школи із села Нуйно, якби не рішучість і кмітливість директора школи Григорія Савчука. Рятуючи дітей від падаючих сосен, він завів їх у воду, чим врятував життя.
Про лихо, яке спіткало волинян, того самого дня дізналася вся Україна. Вже через добу в зону стихійного лиха прибув тодішній міністр лісового господарства, а нині народний депутат України Валерій Самоплавський. Він поставив перед лісівниками завдання: в найстисліші терміни розчистити завали і вивезти всю деревину. Пошкоджені насадження були дуже пожежонебезпечні. Крім того, тут міг виникнути велетенський осередок розповсюдження шкідників і хвороб лісу.
Належало виконати величезний обсяг робіт. Адже лісові насадження були пошкоджені на площі 3,5 тисячі гектарів. Найбільше постраждало розташоване довкола озера Доброго Нуйнівське лісництво Камінь-Каширського держлісгоспу. За загальної площі сім тисяч гектарів ліс було геть знищено на 1400, і частково — на 240 гектарах.
До ліквідації буреломів було залучено всі держлісгоспи об’єднання «Волиньліс», а також бригади об’єднань «Рівнеліс», «Житомирліс», «Вінницяліс», «Хмельницькліс» «Львівліс». Належало прибрати і вивезти 400 тисяч кубометрів деревини. Це приблизно стільки ж, як заготовляє за рік усе об’єднання «Волиньліс». Але працювати доводилося в екстремальних умовах суцільних завалів.
Те, що зробили тоді лісівники, за активної допомоги місцевої влади, заслуговує найвищої оцінки. Вже до кінця 1997 року було розроблено основну частину пошкоджених насаджень.
— Картина потому була страшна, — пригадує майстер лісу Нуйнівського лісництва Іван Мельничук. — Там, де стояли 20—25-метрові сосни — мертва пустеля. Особливо прикро було мені. Адже на моїй ділянці із 724 гектарів лісу залишилося тільки 200. Уявіть собі, що могла відчувати людина, яка пропрацювала тут безперервно з 1957 року. Тому з великою радістю підтримав ідею якнайшвидше відновити насадження.
Навесні 1998-го на звільнених площах заклали перші ділянки молодого лісу. Сьогодні там уже ростуть півтора-, двометрові сосни і дещо менші дубочки. За три роки було посаджено лісові культури на 884 гектарах.
Залишались неосвоєними ділянки у важкодоступних місцях. На деяких з них, внаслідок оголення від лісу значних площ, розпочався процес заболочування, а висаджені тут сосни вимокли. Але природа не любить пустоти. І нині на цих ділянках уже ростуть білокорі берізки. На площах, де частина старих дерев після урагану все-таки залишилась, лісівники провели рихлення грунту і сьогодні там уже пнуться вгору молоді хвойні деревця. Тепер пустища на берегах озера Доброго немає. А лісівники мріють, що років через 50 тут буде такий же генетичний резерват, як до бурелому.
Дбаючи про цей елітний лісовий масив, а чи не забули в об’єднанні «Волиньліс» про інші? У Камінь-Каширському держлісгоспі, як розповів його директор Роман Колісник, щороку висаджують 250—300 гектарів нових лісів. Якщо ж врахувати, що в старих борах щорічний приріст деревини на кожному гектарі в середньому становить 3,5 кубометра, а вирубка — півтора кубометра, то можна сказати, що лісові багатства в районі постійно зростають. Показовий і той факт, що вже через 5—7 років чверть лісових масивів Камінь-Каширського держлісгоспу складатиме стигла деревина. Однак тут не поспішатимуть зрізувати сосни, а на 5—10 років продовжать вік їхнього життя. Це дасть змогу отримувати з гектара деревини більше і кращої якості.
Такої стратегії дотримуються і в цілому в об’єднанні «Волиньліс». Тут щороку лісів садять більше, ніж вирубують. Запаси деревини за останні вісім років зросли більш як на десять відсотків. А подвійного зростання виробництва продукції за цей час досягли винятково завдяки раціональнішому використанню сировини.
