Приватний не означає безконтрольний

— Хочу нагадати, що чинний Закон «Про нотаріат» приймали у 1993 році як закон перехідного періоду. І на час його прийняття був лише державний нотаріат, до того ж з обмеженими повноваженнями, зарегламентованістю його діяльності та мізерним фінансуванням з держбюджету. Підняти нотаріат з колін, дати йому можливість розвиватися, а нотаріусам — стати елітою юридичної професії — ці завдання закон виконав, дозволивши нарівні з державними працювати і приватним нотаріусам. І не треба жахатися самого поняття «приватний» чи «вільний» нотаріус. Приватний не означає безконтрольний. Був і лишається контроль з боку Мін’юсту, ціни диктує ринок, і вони в умовах жорсткої конкуренції були у приватників часто-густо навіть нижчі. Стосовно гарантій безпеки наведу лише один аргумент. За юридичну чистоту вчиненої нотаріальної дії державний нотаріус відповідає посадою, а приватний — власним майном. Хибною є також думка щодо визнання документів, оформлених державними нотаріусами, якіснішими або такими, що мають більшу юридичну силу порівняно з аналогічними документами приватних нотаріусів. Між державними та приватними нотаріусами ніколи не було «конкуренції», бо і державний, і приватний нотаріуси вчиняють нотаріальні дії відповідно до вимог закону з прикладанням печатки із зображенням Державного герба України. Документи, оформлені державними та приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу та вагу.

До речі, у так званих цивілізованих країнах сімейний нотаріус — це як сімейний лікар, що опікується юридичними хворобами. І нам треба звикати, що в умовах розвитку ринкових відносин нотаріус — це та людина, яка фахово опікується нашими з вами правами, попереджує юридичні спори, конфлікти між громадянами та можливі випадки афер. Сподіваюся, що нам вдалося врахувати максимум позитивних думок, практичний і теоретичний досвід. Проте остаточна оцінка нашої праці буде дана тими, хто користуватиметься цим законом.