Зустрічі народного депутата України, голови Комітету з питань соціальної політики та праці, голови обласної ради профспілок Василя Хара з виборцями Донецької області виявляють найболючіші проблеми в суспільстві. Донедавна найбільше питань порушувалося щодо боргів у зарплаті. Люди говорили про волаючу несправедливість і відповідальність держави. Віднедавна, за визнанням Василя Георгійовича, таких нарікань стало набагато менше. Зате жителів області хвилює рівень зарплати і пенсій. Підсумки останніх зустрічей з виборцями народний депутат прокоментував в інтерв’ю «Голосу України».
— Якщо раніше люди потребували хоча б якоїсь роботи, грошей хоча б частинами, то сьогодні йдеться про зарплатню, на яку можна було б гідно жити. Чи означає це, що ми наближаємося до цивілізованих відносин роботодавця і найманого робітника?
— Я гадаю, що мова не так про перехід до цивілізованих відносин між роботодавцем і найманим робітником, як про результати діяльності уряду В. Януковича.
По-перше, ліквідовано левову частку заборгованостей у зарплаті, що накопичувалася з 90-х років, і соціальним виплатам. До речі, саме завдяки нашому Прем’єр-міністру вперше кардинально вирішено питання з мінімальною пенсією і вперше за роки незалежності України виконана Конституційна вимога — мінімальну пенсію підвищено до рівня прожиткового мінімуму.
По-друге, два роки поспіль постійно підвищується зарплата (у середньому на 30 відсотків на рік!!!).
По-третє, активно створюються нові робочі місця.
Усе це і багато чого іншого дає змогу працівнику підняти планку вимог щодо оплати. Люди почали, нарешті, з повагою ставитися до власної праці й замислилися про ціну робочої сили. І це радує.
Проект Трудового кодексу, що має регулювати взаємини роботодавця і найманого робітника, пройшов у Верховній Раді перше читання. Варто зазначити, що до цього кодексу неоднозначне ставлення, зокрема і профспілок.
Ми живемо в зовсім іншій державі, ніж раніше.
Ми не можемо, як цього бажають багато хто з профспілкових працівників, автоматично перенести норми радянської соціалістичної держави в капіталістичні економічні умови.
Трудовий кодекс має бути зводом балансів інтересів найманого робітника, якого представляють профспілки, і роботодавця. Якщо буде перекіс інтересів, скажімо, в бік найманого робітника, загальмується розвиток ринкових відносин і це завдасть удару по найманому робітнику. Якщо буде перекіс у бік роботодавця, тоді порушиться соціальний захист людей праці.
— Дві проблеми, які найбільше хвилюють старше покоління, — пенсії та повернення вкладів в Ощадбанку. Яким ви вбачаєте шлях їхнього розв’язання?
— Найбільша кількість листів, що надходять до мене як голови комітету — повернення заощаджень населення за вкладами і страховками. Дуже болючі питання. Я зовсім не згодний з рішенням Конституційного Суду з приводу висновку, що не можна виплачувати компенсації насамперед ветеранам. Якщо ми будуємо соціальну держава, котра має совість і душу, ми передусім маємо виплатити заборгованість нашим стареньким.
Наш комітет за останній рік розглядав майже 20 різних законопроектів з цього питання. Але в жодному з них, на жаль, не було механізму, який справді розв’язував би цю соціальну проблему.
На жаль, робочій групі з представників різних комітетів і фракцій і Кабінету Міністрів не вдалося виробити спільну позицію. Ми передали всі напрацювання в уряд, який пообіцяв запропонувати відповідний законопроект. Він з’явиться найближчим часом.
Що стосується пенсійної реформи, то вважаю, що вона не до кінця продумана. Але зрушити це питання з мертвої точки було необхідно. І це мужньо зробив нинішній уряд. До нього були лише розмови. Саме уряду В. Януковича доводиться вживати заходів, щоб виправити помилки. І встановлення Кабінетом Міністрів мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму в 284 грн. 69 коп. — це революція, це дуже важливий і дуже сміливий крок підвищення життєвого рівня населення. Тих людей, чиїми силами, м’язами, якщо хочете кров’ю було створено могутню державу.
— Василю Георгійовичу, а які проблеми регіонального масштабу порушують виборці?
— Місцеві проблеми — не значить проблеми незначні. Наприклад, люди дуже болісно сприйняли підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Свого часу Донецька обласна рада профспілок і облдержадміністрація уклали договір, завдяки чому майже три роки тарифи залишалися на колишньому рівні. Звичайно, безкінечно стримувати їх неможливо. Тому ми обговорили це питання і погодилися, що за певні види послуг, найважливіші для життєзабезпечення, — наприклад, робота ліфтів, вивезення сміття тощо, — оплату можна підвищити. Водночас зростання не повинно перевищувати 40 відсотків.
Ще одне важливе для області питання — безпека і охорона праці. Обласна рада профспілок разом з облдержадміністрацією проводить щорічний огляд. А він дає можливість нагадати, якщо хочете, бути деякою погрозою роботодавцю, який несумлінно ставиться до забезпечення нормативних умов безпеки праці. Облдержадміністрація виділяє щорічно 130 тисяч гривень на заохочення кращих керівників і колективів. Цей огляд дає нам можливість на місцях побачити, як виконуються закони, ухвалені Верховною Радою. І результати є: якщо свого часу на вугільних підприємствах, наприклад, бракувало навіть індивідуальних саморятувальників, то сьогодні цю проблему і багато інших практично розв’язано.
Наостанок хотів би відзначити втішну тенденцію: у нашому неситому житті, хоч як це парадоксально, люди дедалі частіше порушують питання духовності та виховання підростаючого покоління. За кілька років ми зруйнували систему, що добре працювала, і не створили нову. Адже була цілісна система: клуби юних техніків, підліткові клуби, кімнати школяра, палаци культури, бібліотеки. У нас в області 70—80 відсотків дітей були зайняті справою й одержували гарні навички і виховання.
Сьогодні залишки цієї сфери тримаються винятково завдяки старанням окремих дбайливих керівників, а їх в нашій області чимало. Гадаю, має бути державна програма відтворення системи, яка взяла б у свої руки дитину, маленького громадянина України, і зробила з нього патріота, духовно багату людину.
Свій внесок у відродження духовності внесли і профспілки області: наприкінці минулого року відбулася передача комплексу приміщень колишнього санаторію «Святі гори» Святогорському Свято-Успенському монастирю. Чесно кажучи, ми не хотіли втрачати профспілкову оздоровницю. Але завдяки компромісному рішенню нам вдалося відновити і кількість місць, і якість лікування. Санаторій тепер розмістився на лівому березі Сіверського Дінця, обласна влада посприяла в розвитку матеріальної та лікувальної бази. Нещодавно відбулося освячення Лаври. Приємно, що профспілки області стали безпосередніми учасниками цієї події, зробивши прекрасний подарунок усьому православ’ю, усім, хто чистий душею.
Інтерв’ю провела Ліна КУЩ.
