Куди поїхав шкільний експрес?

Автори листа зазначають, що Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VІІІ «звужено права на пільговий проїзд у транспорті, підвезення педагогічних працівників до місця роботи і додому, забезпечення педпрацівників та учнів підручниками, посібниками, методичною літературою, забезпечення житлом з опаленням та освітленням педагогічних працівників та пенсіонерів з їх числа у селах та селищах, матеріальне забезпечення та побутове обслуговування учнів професійно-технічних навчальних закладів, харчування учнів початкових класів, пільгове пенсійне забезпечення педагогічних працівників професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів, безплатне навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах тощо». Під час затвердження законів «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VІІІ та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VІІІ не враховано вимог освітян щодо неприпустимості керування урядом «у ручному режимі» (з огляду на наявні ресурси державного і місцевого бюджетів) питаннями фінансування освітньої галузі, нормування і оплати праці педагогів.

Незалежні експерти солідарні з профспілками. По-перше, Конституція забороняє під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних звужувати зміст та обсяг прав і свобод громадян. По-друге, скасування або обмеження окремих пільг є нелогічним на тлі інших законодавчих новацій. Парламент скасував мораторій на закриття малокомплектних провінційних шкіл та спростив цю процедуру (тепер під час ліквідації навчального закладу не потрібно питати дозволу громади). Водночас не розв’язано проблеми підвезення сільських школярів до «укрупнених» шкіл.

«По-перше, в бюджеті-2015 не закладено коштів на програму «Шкільний автобус», — пояснює аналітик Центру досліджень суспільства Ірина Когут. — По-друге, внесено зміни до двох законів, які гарантували пільговий проїзд. З 1 червня 2015 року його скасовано».

Зокрема, раніше ст. 21 Закону «Про загальну середню освіту» гарантувала всім учням загальноосвітніх навчальних закладів пільги на проїзд у міському та приміському пасажирському транспорті. Крім того, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості мали забезпечувати «транспортом до місця навчання і додому безплатно». Стаття 14 Закону «Про освіту» в старій редакції поширювала цю пільгу ще й на педагогічних працівників, що мешкають у селі, а ст. 53 гарантувала «безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій» сільських дітей, які мешкають далі ніж за три кілометри від навчального закладу.

Після внесення наприкінці минулого року змін до законів про освіту органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати згадані пільги, але не зобов’язані цього робити. З огляду на брак коштів у місцевій скарбниці чиновники завжди знайдуть аргументи проти преференцій.

Щодо пільгового проїзду на залізничному транспорті, то кошти на нього в держбюджеті передбачено на рівні 2013 року (38 млн. грн.), а це значно менше від потреби. Втім, як пояснили в прес-службі Укрзалізниці, на сьогодні в системі пільг майже нічого не змінилося. Як і в попередні роки, студенти вишів І—ІV рівнів акредитації та учні ПТУ мають право купувати квитки в загальні та плацкартні вагони потягів приміського та міжміського сполучення за половину вартості. Принаймні, до кінця поточного навчального року.